Перша медична допомога на полі бою і в осередку масових втрат. Організація і обсяг першої медичної допомоги

Організація і обсяг першої медичної допомоги ураженим в районі ядерного вибуху істотно відрізняються від тих заході, які проводяться в умовах ведення бою вогнепальною зброєю. Ці відмінності визначаються насамперед тим, що в осередку ядерного ураження одночасно з`являється велика кількість уражених.

Пошкодження від ядерної зброї носять переважно комбінований характер внаслідок дії ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації. Район ядерного вибуху являє собою зону руйнуванні і обвалів оборонних споруд, будівель, дерев, техніки і т. П. У цьому районі виникають і швидко поширюються пожежі, місцевість заволікається пилом і димом, територія району при наземному вибуху може бути заражена радіоактивними речовинами. Осередок ядерного ураження буде підлягати вогневому впливу противника.

Щоб надати медичну допомогу ураженим, необхідно провести роботу по розшуку їх, розчищення завалів, вивільненню постраждалих, гасіння на них палаючої одягу, вилучення уражених з танків і траншей і т. Д.

Масові втрати і специфічні умови роботи в осередку ядерного вибуху створюють великі труднощі при наданні нерпою допомоги. Незважаючи на труднощі, все аварійно-рятувальні роботи в районі ядерного вибуху повинні бути проведені терміново, з тим щоб надати ураженим ранню медичну допомогу і евакуювати їх із зони радіоактивного зараження. У тих випадках, коли є загроза виходу противника в район ядерного вибуху, час для проведення рятувальних робіт буде обмеженим і з міркувань бойової обстановки.

Великий обсяг і терміновість робіт в осередку ядерного вибуху різко збільшують потреби в силах і засобах, необхідних для надання першої медичної допомоги. Сил і засобів медичної служби частин і підрозділів виявляється недостатньо. Слід мати на увазі, що медична служба частин, які зазнали ядерного нападу, повинна поєднувати участь у рятувальних роботах із забезпеченням медичною допомогою своїх частин, які продовжують бойові дії.

Аварійно-рятувальні роботи в осередку ядерного вибуху здійснюють спеціальні команди. До складу цих команд крім підрозділів медичної служби призначаються підрозділи інженерних військ, хімічного захисту та транспорту. У рятувальних роботах бере участь медична служба частин, розташованих поблизу від вогнища ядерного вибуху. Самопоміч і взаємодопомога при ураженні ядерною зброєю набувають ще більшого значення, так як забезпечують першу допомогу в найкоротші терміни після поразки.

Перша медична допомога в осередку ядерного ураження зводиться до підтримки функцій життєво важливих органів, до зупинки кровотечі, запобігання важких уражень радіоактивними речовинами, боротьбі з шоком і до попередження вторинного мікробного забруднення ран і опікових поверхонь.

Для цього необхідно виконати наступні заходи:
1) накласти джгут при сильних кровотечах з ран кінцівок;
2) запобігти попаданню радіоактивних речовин всередину організму, для чого звільнити рот і носові ходи від бруду і пилу і одягнути на ураженого протигаз (в зараженій місцевості);
3) при необхідності боротьби з асфіксією звільнити рот і ніс від сторонніх предметів, витягнути і фіксувати запалий язик, зробити штучне дихання методом «рот до рота» і «рот до носа» - накласти пломбу пов`язку при відкритому
пневмоторакс;
4) накласти асептичну пов`язку на рану або опікову поверхню;
5) здійснити найпростішу іммобілізацію пошкодженої області;
6) при показаннях ввести ураженого знеболюючі, дихальні і серцеві засоби, використовуючи для цього шприц-тюбики;
7) всім пораненим і обпаленим дати всередину комплексний препарат антибіотиків;
8) видалити уражених за межі зараженої ділянки.

Обсяг першої допомоги при проведенні рятувальних робіт в очaгe ядерного вибуху повинен бути скорочений, якщо складається несприятлива бойова обстановка або якщо кількість уражених перевищує можливості рятувальної команди по виконанню всіх перерахованих заходів. Не можуть бути відкладені тільки заходи, спрямовані па зупинку сильної кровотечі і на боротьбу з асфіксією.

Після надання першої медичної допомоги уражених зосереджують у шляхів виїзду або в позначених місцях стоянки транспорту. В очікуванні прибуття транспортних засобів можуть створюватися «гнізда уражених».

Винесення і вивезення поранених з поля бою на полковий медичний пункт повинні здійснюватися безперервно, незалежно від бойової обстановки, часу доби, погоди і стану доріг. Від швидкості виносу і вивозу з поля бою залежить збереження життя поранених і попередження важких ранових ускладнень. Легкопоранені, не втратили здатності до самостійного пересування, направляються з поля бою на ПМП самостійно. Тяжкопоранених доставляють до санітарного транспорту.

У наступальному бою санітари зосереджують поранених по ссі руху медичного взводу батальйону.
Для розшуку поранених і безпечного виносу їх з обстрілюваного ділянки використовуються спеціально обладнані малогабаритні транспортери переднього краю (ТПК).

З «гнізд поранених» н першу чергу виносяться (вивозяться) потребують невідкладної лікарської і кваліфікованої медичної допомоги.

Евакуація уражених з району ядерного вибуху здійснюється на найближчі медичні пункти частин і з`єднанні, а також в райони розташування армійських медичних установ, виділених для ліквідації вогнища масового ураження. Черговість та способи евакуації уражених встановлюються медичним персоналом аварійно-рятувальної команди. В першу чергу повинні бути вивезені уражені, які потребують кваліфікованої хірургічної допомоги за життєвими показаннями.

Долікарська допомога здійснюється батальйонним фельдшером і санітарним інструктором. У сучасних бойових операціях, що характеризуються швидким просуванням військ медичний взвод батальйону змушений буде працювати на коротких зупинках, просуваючись по шляху виносу (вивозу) поранених з ротних районів.

На оснащенні медичного взводу батальйону є комплекти стерильного перев`язувального матеріалу, стандартні засоби іммобілізації, польовий фельдшерський комплект, носилки і санітарна машина.

Основне завдання фельдшера батальйону полягає в організації першої медичної допомоги пораненим в рогах і здійснення долікарської допомоги.

У порядку надання долікарської допомоги повинні бути виконані наступні заходи.
1. Здійснення заходів з підтримки функцій життєво важливих органів:
а) при асфіксії, викликаної западением мови, виробляють прошивання і фіксацію його шовкової лігатурой- штучне дихання здійснюють методом «рот до рота» або «рот до носа»;
б) пораненим з порушенням дихання центрального походження вводять підшкірно дихальні аналентікі;
в) при відкритому пневмотораксі накладають па рану герметичну пов`язку;
г) впорскують підшкірно серцеві засоби.

2. Подбінтовиваніе промоклих пов`язок або накладення асептичної пов`язки, якщо її не було на рані (опікової поверхні). Зміна раніше накладеної пов`язки допустиме лише тоді, коли пов`язка сповзла з рани або рясно промокла і втратила своє захисне значення.

3. Перевірка правильності накладення-джгута на попередньому етапі. Триваюче кровотеча з рани вказує на. недостатню ефективність джгута В цьому випадку його необхідно затягнути сильніше. Джгути, накладені без достатніх свідчень, повинні бути зняті.

4. Іммобілізація пошкодженої області стандартними шинами. Показання для транспортної іммобілізації стандартними шинами ті ж, що і при наданні першої допомоги пораненим. При гарній іммобілізації імпровізованими засобами допустима подальша евакуація без заміни їх па стандартні шини.

5. Введення всім тяжкопораненим підшкірно анальгетиків. Протипоказанням для введення знеболюючих засобів є поранення голови.

6. Обігрівання поранених, які перебувають в шоці: укутування їх і ковдри (спальні мішки), хімічні грілки.

7. Видача пораненим таблетованих антибіотиків для прийому всередину.

Надання долікарської допомоги в батальйоні в повному обсязі (наведеному вище) можливо тільки тоді, коли батальйон затримується иа деякий час на одному місці. Більш сприятливі умови для роботи фельдшера (санітарного інструктора) батальйону складаються в стійкою обороні. В умовах швидкого пересування військ, характерного для сучасних наступальних операцій, обсяг долікарської допомоги повинен бути скорочений до невідкладних заходів (боротьба з кровотечею і асфіксією, підтримання функції життєво важливих органів).

Решта заходи долікарської допомоги необхідно відкласти до прибуття поранених на ПМП.

Поряд з наданням долікарської допомоги не менш важливим завданням фельдшера батальйону є евакуаційно-транспортна сортування поранених і уражених. Показанням для евакуації з батальйону в першу чергу служать:
а) триваюче внутрішня кровотеча;
б) наявність джгутів на кінцівках;
в) проникаючі поранення і закриті ушкодження живота;
г) відкритий і клапанний пневмоторакс;
д) поранення голови і шиї з порушенням дихання;
е) важкий шок і різке знекровлення поранених;
ж) зараження ран РВ і ОВ.

Евакуація поранених і уражених на ПМП здійснюється санітарним транспортом полкового медичного пункту.
При виникненні вогнища ядерного ураження медична служба розташованих поблизу батальйонів бере участь в наданні ураженим першої і долікарської допомоги. Ступінь участі її в рятувальних роботах визначається розпорядженням командування і залежить від бойових завдань, що стоять перед частиною.

У тих випадках, коли особовий склад медичної служби батальйону увійде до складу рятувальної команди, він буде здійснювати першу медичну допомогу безпосередньо в осередку ураження. Якщо ж медична служба батальйону буде продовжувати роботу самостійно, то їй доведеться надавати допомогу великому потоку уражених. За таких умов обсяг долікарської допомоги повинен бути скорочений до мінімуму.

Сортування уражених буде грати вирішальну роль в роботі медичної служби батальйону. Всіх уражених ділять на дві групи: які потребують і не потребують невідкладних заходах долікарської допомоги. Ураженим першої групи проводять невідкладні заходи, а потім евакуюють їх на ПМП. До заходів, які не можуть бути відкладені до прибуття на ПМП, відносяться: зупинка зовнішньої кровотечі, накладення пов`язки при відсутності її на рані (опікової поверхні), заходи по боротьбі з асфіксією.

Всі уражені, що не потребують невідкладних заходах, евакуюються без затримки.

А.Н. беркутів