Обсяг допомоги при пошкодженнях хребта на етапах медичної евакуації

При медичної сортування виділяються дві групи поранених. Перша - поранені з поєднаними пораненнями хребта, у яких ушкодження органів грудної або черевної порожнини є в даний час провідними у визначенні тяжкості ураження. Такі поранені потребують кваліфікованої хірургічної допомоги за життєвими показаннями (ушивання відкритого пневмотораксу, лапаротомія і ін.). До цієї групи належать поранені з триваючим зовнішнім кровотечею і постраждалі в стані шоку. Ці поранені повинні бути спрямовані на етап кваліфікованої допомоги в екстреному порядку.

Друга група - поранені в хребет і постраждалі з його закритим пошкодженням, що знаходяться у відносно задовільному стані. такі поранені потребують в евакуації на етап спеціалізованої допомоги.

При наданні першої лікарської допомоги особливу увагу приділяють іммобілізації пошкодженого хребта. Пораненим з порушенням дихання центрального походження накладають трахеостому. Зовнішня кровотеча з рани зупиняють гнітючої пов`язкою, тампонадою рани, накладенням затискачів на пошкоджені судини або перев`язкою їх.

Всім пораненим вводяться профілактичні дози антибіотиків і правцевий анатоксин. При затримці сечі роблять катетеризацію сечового міхура.

При підготовці таких поранених до евакуації їх паралізовані нижні кінцівки необхідно фіксувати до носилок. При пошкодженні грудного і поперекового відділів хребта поранених розміщують на носилках в положенні лежачи на животі з дещо піднятою верхньою частиною тіла. У холодну пору року передбачають захист поранених від охолодження і відморожень.

при медичної сортування виділяють поранених, які перебувають у вкрай важкому стані за рахунок поєднання з пошкодженням інших органів. Цим пораненим виробляються оперативні втручання, що мають на меті зупинку кровотечі, ліквідацію пневмотораксу, санацію черевної порожнини і т.д. Поранені з високим цервикальним поразкою або пораненням складають групу агонірующіх.

Для попередження інфекції сечових шляхів при повній затримці сечі показано застосування постійного катетера або накладення надлобкового свища.

Решту поранених направляють на етап надання спеціалізованої медичної допомоги.

На підставі даних рентгенологічного, неврологічного та хірургічних досліджень визначають показання до оперативного втручання і його обсяг. Операція має на меті проведення первинної хірургічної обробки вогнепальної рани, декомпресію збережених структур спинного мозку, відновлення пасажу ліквору і стабілізацію хребта при нестабільному його пошкодженні.

Показаннями до ламінектомії є дотичні, сліпі і наскрізні проникаючі поранення хребта, а також поранення, що супроводжуються гострими корінцевим болями, наростаючими порушеннями провідності спинного мозку або блокадою ликворного простору, гострим висхідним набряком шийного відділу спинного мозку або проявом симптомів осередкового менінгіту.

Обсяг оперативного втручання обумовлюється характером пошкодження спинного мозку і хребта з дотриманням принципу завершеності оперативного втручання з метою уникнути свідомо багатоетапного оперативного лікування.

Пошкодження хребта і спинного мозку супроводжуються ускладненнями, серед яких виділяють ранні і пізні.

До ранніх ускладнень відносяться:

1) травматичні: спинальний шок, ликворея, висхідний набряк спинного мозку-

2) інфекційні: гнійний менінгіт, мієліт, цистит, пієліт, пневмонія, нагноєння рани-

3) трофопаралітіческіе: пролежні, контрактури, набряк кінцівок, геморагічні та виразкові цистити, пневмонія.

До пізніх ускладнень відносяться арахноїдити, епідуриту, вторинні зміщення хребців, що викликають здавлення спинного мозку.

Найбільш часті і важкі ускладнення - пролежні і інфекція сечових шляхів. Тому, починаючи з передових етапів медичної евакуації, необхідно попереджати пошкодження шкіри, тривалий здавлення ділянок тіла в області кісткових виступів (крижів, п`ят).

Шкіру слід протирати камфорним спиртом, використовувати ватяні прокладки, надувний круг, містити постіль і білизну сухими. При струси, незначних ударах і ліквідованих сдавлениях спинного мозку, коли є надія на швидке відновлення провідності мозку, порушення сечовипускання носять тимчасовий характер. У таких випадках застосовується періодична або постійна катетеризація сечового міхура.

Показанням до накладання надлобкового свища або використанню приливно-відливної системи Монро є затримка сечі при важких ушкодженнях спинного мозку.

вказівки по військово-польової хірургії

Поділитися в соц мережах: