Загальні принципи лікування термічних опіків на етапах медичної евакуації

Масовість і тяжкість опікових поразок в умовах часто мінливої бойової та медико-тактичної обстановки вимагають чіткого проведення медичного сортування і правильної організації надання допомоги обпаленим на всіх етапах медичної евакуації.

Як і при інших видах бойових ушкоджень, в системі етапного лікування обпалених з евакуацією їх за призначенням передбачається надання:
- Першої та долікарської допомоги;
- Першої лікарської допомоги;
- Кваліфікованої медичної допомоги;
- Спеціалізованої медичної допомоги.

Перша допомога при опіках, яка виявляється на полі бою, в ротному районі, а також в осередках (районах) атомного і напалмові поразки, включає наступні заходи:
1) гасіння палаючої одягу і в`язких запалювальних сумішей, які потрапили на одяг і шкіру постраждалих;
2) накладення пов`язок;
3) введення знеболюючих засобів;
4) транспортну іммобілізацію при глибоких і великих опіках кінцівок.

Запалав одяг повинен бути негайно скинута. Ті частини палаючої одягу, які не вдається швидко зняти, можуть бути накриті, наприклад, плащ-накидкою з тим, щоб припинити доступ кисню. Для гасіння може застосовуватися також сира земля (глина). Обливання водою палаючих напалмових згустків тільки збільшує площу ураження, не припиняючи їх горенія- погасити водою напалм вдається тільки погрозив потерпілого в воду.

При обмежених згустках припинити горіння напалму можна, придавлюючи палаючі ділянки порожнистої куртки або шапкою.

Особливі труднощі виникають при гасінні напалму, який потрапив на обличчя. Надягання маски протигаза для гасіння палаючого напалму на обличчі, як це іноді рекомендується, практично неможливо. Погасити напалм на голові вдається за допомогою плащ-накидки, шинелі і т. Д.

Якщо в суміш додані частинки фосфору, може наступити повторне займання. Для попередження самозаймання на опікову поверхню слід накласти вологу пов`язку і не знімати її до повного видалення залишків запальної суміші.

Обгорілу і прилипла до опікової поверхні одяг знімати не слід. Обпалені ділянки закриваються пов`язками. При обмежених опіках застосовуються індивідуальні перев`язувальні пакети, а при великих опіках використовуються великі пов`язки з сумки санітара або санітарного інструктора. Такі пов`язки дозволяють одночасно закрити опікові поверхні, що займають великі анатомічні області тулуба або цілі сегменти кінцівок.

Більшість обпалених потребують введення знеболюючих засобів.

При глибоких і великих опіках кінцівок, а також при комбінованих ураженнях (опік + перелом кісток кінцівки) повинна проводитися іммобілізація.

Не менш 20-25% уражених з опіками потребуватимуть винесення з поля бою і з осередку ураження. Ще більша частина постраждалих з опіками обличчя (до 50% і більше) в зв`язку з швидким розвитком набряку повік і тимчасовим осліпленням потребують супроводу ( «виведення») з нуля бою. Супровід груп таких уражених повинно проводитися санітарами або солдатами, виділеними для цієї мети командирами підрозділів.

Долікарська допомога, що надається фельдшером в батальйоном медичному пункті, переслідує виконання тих же завдань, якщо перша допомога не була надана. Медична допомога фельдшером може здійснюватися вже більш кваліфіковано, так як в його розпорядженні є спеціальний комплект-ПФ, перев`язувальні засоби та транспортні шини. Погано накладені пов`язки повинні бути виправлені. Проводиться ін`єкція анальгетиків. Під час евакуації необхідно вжити заходів захисту тяжелообожженних від охолодження.

Перша лікарська допомога обпаленим виявляється на полковому медичному пункті. Обсяг допомоги тут включає наступні заходи:
1) профілактику шоку і боротьбу з ним;
2) попередження інфекційних ускладнень.
3) боротьбу з зневодненням;
4) захист від охолодження.

Виконання цих заходів на ПМП вкрай необхідно. Перш за все слід мати на увазі, що ПМП не є етапом для виведення обпалених з шоку, однак тут повинні бути прийняті деякі заходи, що забезпечують безпеку подальшої евакуації.

Першорядне значення має введення анальгетиків в комбінації з атропіном і димедролом або дипразином. Атропін, застосовуваний спільно з анальгетиком, посилює знеболюючу дію останнього. Димедрол у вигляді 2% -ного розчину в кількості 2-3 мл підшкірно є седативним і антігістамінпим засобом. Дипразин приблизно в 10 разів сильніше димедролу. Використовується він також у вигляді 2% -ного розчину в кількості 1-2 мл.

Поряд з знеболюючими препаратами загальної дії при опіках кінцівок на ПМП можна застосовувати і новокаїнові блокади - або у вигляді провідникових блокад з введенням 0,5% -ного розчину новокаїну до великих нервових стовбурах у кореня кінцівки, або у вигляді футлярной анестезії. При опіках тулуба, якщо пов`язки накладаються на ПМП, анестезія опікової поверхні може бути досягнута прикладанням компресів, змочених 2% -ним розчином новокаїну.

Для підготовки обпалених, що знаходяться в стані важкого шоку, до евакуації їм можна зробити переливання кровозамінників або протишокової рідини. Перевагу слід віддати поліглюкііу і полівінілпіролідону.

Пов`язки, накладені при наданні першої допомоги, піддаються контролю і при необхідності доповнюються і поліпшуються. Для знову накладаються пов`язок повинні застосовуватися мазі, що містять антибіотики і знеболюючі препарати (наприклад, 5% -ва синтоміцинова мазь, змішана з 2% -ним розчином новокаїну 1: 1). Опікова поверхня иа ПМП не обробляється.

Всім обпаленим вводиться протиправцева сироватка (3000 АЕ) разом з пеніциліном (100 000-200 000 од.). При наявності антибіотиків пролонгованої дії (наприклад бициллина) вдається одноразової ін`єкцією створити і підтримувати терапевтичну концентрацію антибіотика в крові протягом декількох діб.

Важливе місце в роботі ПМП займає попередження зневоднення обпалених. У уражених з глибокими опіками поряд з втратою плазми відбувається і втрата електролітів, що може служити причиною важких ускладнень.

Для прийому всередину може бути рекомендований розчин наступного складу: 3,5 г кухонної солі, 1,3 г бікарбонату натрію на 0,4-0,5 л води або ж білковий морс, що містить гідролізат білка, кухонну сіль, лимонну кислоту, розчинені в воді, і питну соду, що додається ex tempore.

При надходженні з вогнища атомного ураження великої кількості обпалених обсяг допомоги на ПМП скорочується. Слід прагнути до того, щоб вже на цьому етапі евакуації виділити групу легкообожженних. При цьому необхідно орієнтуватися не стільки на передбачувані терміни лікування постраждалих, скільки на їх загальний стан і збереження здатності до самостійного пересування і самообслуговування.

Якщо умови сприятливі (наявність хороших евакуаційних шляхів і можливість підходу армійського транспорту в район ПМП), евакуація легкопоранених може вестися безпосередньо в ГЛР, минаючи медсб. Перша лікарська допомога обпаленим в цих умовах виявляється тільки за життєвими показаннями: при важкому шоці, асфіксії, викликаної опіком дихальних шляхів, і при опіках, що поєднуються з масивними травмами, які вимагають невідкладної допомоги. Всіх інших обпалених після введення їм анальгетиків безпосередньо на машинах слід терміново евакуювати.

Уражені, у яких па одязі і шкірних покривах будуть виявлені радіоактивні речовини в кількості Вище допустимих норм, піддаються частковій санітарній обробці.

У медико-санітарному батальйоні на сортувальному посту (СП) виробляється дозиметричний контроль всіх вступників обпалених. При виявленні радіоактивних речовин понад допустимих норм уражених направляють в ВЗГ (відділення спеціальної обробки), а потім - в сортувально-евакуаційне відділення.

А.Н. беркутів