Загальні принципи лікування термічних опіків. Основним принципом організації роботи медсб

Основним принципом організації роботи медсб при масовому надходженні обпалених має бути прагнення якомога швидше доставити їх до відповідного спеціалізованого лікувального закладу.

Надійшли обпалених ділять па 4 групи:
1) потребують допомоги на даному етапі по невідкладним (життєвим) показаннями;
2) підлягають евакуації в спеціалізовані госпіталі;
3) легкообожжеіньге, що направляються для лікування в ГЛР;
4) підлягають лікуванню в команді видужуючих медсб (ОМО).

В першу групу повинні бути включені постраждалі з ознаками асфіксії або в стані шоку. Асфіксія у обпалених, як було сказано вище, може бути результатом поранених або в дерматологічні відділення шкірно-венерологічних госпіталів.

У госпітальної базі фронту може виникнути необхідність в розгортанні спеціалізованих госпіталів для обпалених. Ці госпіталі можуть бути рухливими, тобто розгорнутими на базі ХППГ з посиленням останніх спеціалізованими опіковими групами з ОСМП, або ж мати постійну спеціалізацію - евакуаційні опікові госпіталі (ЕГ).

Лікуванню в спеціалізованих госпіталях підлягають переважно потерпілі з глибокими опіками, які в подальшому будуть потребувати шкірної пластики, а також уражені з важкими опіками органу зору.

У спеціалізованих опікових госпіталях основна увага повинна бути спрямована на боротьбу з токсемией і раневим виснаженням, на лікування ранніх вторинних ускладнень і попередження утворення контрактур, рубцевих деформацій і косметичних дефектів. Первинна обробка опікової поверхні зводиться до туалету навколишнього шкіри і видалення обривків епідермісу, часток землі та інших сторонніх предметів.

При напалмових опіках з поверхні рани слід видалити залишки несгоревшей запальної суміші, так як напалм і пек, що утворюється при його згоранні, посилюють запальну реакцію, збільшуючи больову імпульсацію і сприяючи розвитку шоку і інфекційних ускладнень в області опіку. Після обробки на опікову поверхню слід накласти пов`язку з маззю, яка має антисептичну та болезаспокійливу дію.

При забрудненні опікової поверхні радіоактивними речовинами потрібно обмивання водою або слабкими антисептичними розчинами. Для цього в кожній перев`язочній треба мати один стіл, обладнаний пристосуваннями для стоку і збору промивних вод.

У ранні терміни після отримання опіку дуже важко визначити розміри тотального некрозу шкіри та інших тканин, які повинні бути посічені. Тому першим етапом хірургічної обробки опікової поверхні і при глибоких опіках буде туалет опіку, вимір його розмірів і визначення терміну хірургічної обробки. У більшості випадків висічення мертвих тканин може бути вироблено через 2-3 тижні після опіку.

Первинна обробка глибокого опіку повинна розглядатися як підготовчий етап до закриття опікової поверхні оперативним шляхом.

У відповідності з термінами виробництва шкірна пластика при опіках може бути:
а) первинної,
б) первинно-відстроченої,
в) вторинної ранньої,
г) вторинної пізньої.

Первинна шкірна пластика здійснюється відразу ж після надходження постраждалого в госпіталь. Ділянки некротизированной шкіри січуть і заміщають або за рахунок переміщення місцевих тканин, або вільними шкірними клаптями. Зрозуміло, такого иссечению підлягають лише строго локалізовані, обмежені по площі глибокі опіки. При опіках тилу кисті і опіках, які локалізуються в області великих суглобів, первинна (або первинно-відстрочена) шкірна пластика особливо показана.

У спеціалізованих госпіталях найбільш часто застосовуватиметься вторинна рання шкірна пластика, здійснювана на гранулирующие опікові рани, найчастіше в кінці 3-4-го тижня після травми. У ці терміни чітко визначаються межі некрозу, що дозволяє зробити повне видалення нежиттєздатних тканин і отримати впевненість в приживлення трансплантата.

Одномоментно шкірна пластика здійснюється при ураженні менше 15% поверхні тіла, при більш великих ранах необхідна етапна пересадка шкіри. Слід особливо підкреслити, що операції шкірної пластики на великих площах повинні проводитися під ендотрахеальний наркозом і під прикриттям переливань крові і плазмозамінників. Пластику обмежених опікових ран можна успішно провести під місцевою новокаїновою анестезією.

Вторинна пізня шкірна пластика проводиться з приводу рубцевих контрактур і деформацій, а також довго не загоюються (трофічних) виразок.

При лікуванні уражених з опіками доцільно користуватися шкірними трансплантатами, узятими з допомогою дерматома.

При нестачі пластичного матеріалу для закриття обширних пошкоджень рекомендується пересаджувати шкірні клапті не суцільним шаром, а розрізати їх на шматочки розмірами 3-5 см і укладати на опікову поверхню з інтервалами 1-2 см в шаховому порядку (метод «поштових марок»).

При ураженні напалмом зважаючи різної глибини опіків у одних і тих же потерпілих нерідко доводиться застосовувати кілька способів шкірної пластики, поєднуючи вільну шкірну пластику з переміщенням тканин, а іноді і з пластикою філатовським стеблом.

Основним завданням при оперативному лікуванні є можливо раннє закриття всієї опікової поверхні, так як опікова хвороба розвивається, головним чином, в результаті відсутності частини шкіри як органа.

Велике значення має внутрішньовенне введення сироватки, плазми крові і різних плазмозамінних розчинів. Серед останніх перевагу слід віддати синтетичним плазмозамінниками (поліглюкін, полівінол, полівінілпіролідон і ін), а також гідролізат білка (аминопептид-2, Л-103, гидролизин ЦОЛІПК).

При лікуванні уражених з глибокими тяжкими опіками в зв`язку з рано наступаючими у них розладами аліментарного порядку не менш важливим є раціональне харчування. Особливі труднощі виникають при годуванні постраждалих з глибокими, зокрема напалмовими, опіками обличчя, у яких, як правило, порушується жувальна функція. У таких випадках крім нормального харчування через рот слід додатково вводити висококалорійні живильні продукти через тонкий зонд, проведений через ніс в кишечник.

В умовах роботи спеціалізованих опікових госпіталів метод зондового харчування матиме важливе значення ще й тому, що він спрощує догляд за тяжелопораженнимі і зменшує потребу в додатковому обслуговуючому персоналі.

У комплексі терапевтичних заходів для обпалених важливе місце займає введення різних антибіотиків.
При розгортанні палат для обпалених треба звертати найсерйознішу увагу на захист від мух. Вікна та двері закривають сеткамі- крім того, над ліжками слід підвішувати спеціальні марлеві пологи.

При особливих умовах, наприклад під час вступу постраждалих, підозрілих на бактеріальне зараження, а також при великій кількості уражених, у яких опікова поверхня забруднена радіоактивними або бойовими отруйними речовинами, в госпіталі повинно бути здійснено поділ прибувають на два окремих потоку. У цьому випадку буде потрібно лише додаткове розгортання відділення спеціальної обробки для одного з потоків.

З спеціалізованого опікового госпіталю підлягають евакуації в глибокий тил обпалені з тривалими термінами лікування (понад 2-3 міс), яким будуть потрібні пластичні операції з приводу контрактур кінцівок, із`язвівшіхся і келоїдних рубців, важких косметичних дефектів, а також потерпілі, які будуть нездатні до подальшої військової службі.

Повинні бути евакуйовані в тил також обпалені з важкими вторинними ускладненнями, наприклад із захворюваннями печінки і нирок, з септичними ускладненнями, амілоїдозом внутрішніх органів і ін. Проте із зазначеними ускладненнями евакуювати слід тільки тих уражених, які можуть перенести транспортування.

Для перевезення тяжелообожженних на великі відстані повинен використовуватися тільки або переважно - повітряний транспорт.

А.Н. беркутів