Синтез важких і легких ланцюгів імуноглобулінів. Єдиний синтез важких і легких ланцюгів антитіл

Спеціальне дослідження цих питань було проведено в дослідах на клітинах лімфовузлів імунізованих кролика (Fleischman, 1967) і мієломних клітинах миші (Knopf е. А., 1967), мічених пульсової амінокислотної міткою. Через різні терміни інкубації клітин з 3Н-лейцином з них виділяли Н-ланцюги, розщеплює на фрагменти (ціаногенбромідом в разі імуноглобуліну кролика або папаїном в разі мієломний імуноглобуліну) і визначали ставлення радіоактивності цих фрагментів.

Було показано, що співвідношення радіоактивності NН2-кінцевого фрагмента (Fd) і СООН-кінцевого фрагмента (Fc), відносно низька при 1-2-хвилинної мітці, зростає до 80% при 8-хвилинної. Аналогічні результати були отримані і при зіставленні активностей NH2- і СООН-кінцевих пептидів Н-ланцюгів кролика. Виявлене розподіл пульсової мітки в молекулі Н-ланцюги відповідало припущенням про синтез її з однієї вихідної точки.

У цьому випадку в першу чергу повинні метиться добудовуються ділянки ланцюга, т. е. пептиди СООН-конца- поступово радіоактивність NH2- і СООН-кінцевих пептидів повинна вирівнюватися, що і було виявлено в дослідах.

Дані, що підтверджують припущення про синтез кожної з ланцюгів як єдиного цілого були отримані і при вивченні подібними методами синтезу Н-та L-ланцюгів вбезклітинних системі (Vassalli е. а., 1971). [Необхідно відзначити, що зроблений висновок не є безперечним. Так, спостерігається нерівномірний розподіл мітки можна було б пояснити, припустивши, що в клітинах є невеликий пул V-областей, СООН-кінцева ділянка яких дуже швидко з`єднується з NH2-кінцями пов`язаних на полірібосомамі С-областей.

Така можливість, зокрема, випливала з дослідів Шуберта і Кона, які виявили в мієломних клітинах синтез половинок L-ланцюгів (Schubert, Cohn, 1970). Однак дані про надзвичайної легкості гідролізу L-ланцюга під впливом протеолітичних ферментів (Solomon, McLaughlin, 1969) і навіть в присутності слабких кислот (Fraser е. А., 1972) дозволяють припускати, що в описаних дослідах спостерігався швидше розпад L-ланцюга, ніж її синтез з двох половинок].

В останні роки висновок про ініціювання синтезу Н-та L-ланцюгів з однієї точки підтверджений низкою непрямих даних. До їх числа належить виявлення в сечі і крові мієломних хворих «дефектних» Н-ланцюгів, що зберігають за все 17-18 HN2-кінцевих, але понад 200 СООН-кінцевих амінокислот (Frangione, 1976). Таким чином, в цих ланцюгах бракує 100 залишків Ун-області і 100 залишків Сп-області. Абсолютно неймовірно, щоб обидві делеції відбулися до об`єднання V- і С-генів, що кодують Н-ланцюг, в кожному з них самостійно.
Тому наявність таких «дефектних»Н-ланцюгів підтверджує припущення про синтез їх як єдиного цілого з однієї вихідної точки.

Наступним аргументом є виявлення ініціюючого метіоніну тільки на NН2-кінці попередників L-ланцюгів (Schechter, Burstein, 1976) і відсутність метіонілових залишків в 107-109-м положеннях L-ланцюгів (Wu, Kabat, 1970).

Нарешті, на підтвердження цього погляду можна навести дані, про розміри мРНК, кодують синтез Н-і L-ланцюгів, отримані в останні роки, про наявність в таких мРНК нуклеотидів, відповідних амінокислотних послідовностях як V-, так і С-областей Н і L-ланцюгів, і про можливість виділення мРНК, що кодує L-ланцюг , з полірібосом, специфічно обложених антитілами як до V-, так і до С-областях (Schechter, 1974b).