Якість життя хворих з дегенеративно-дистрофічними захворюваннями кульшового суглоба

Відео: Остеоартроз (новолат. Osteoarthrosis) Белен

Якість життя хворих з дегенеративно-дистрофічними захворюваннями кульшового суглоба через 15-25 років після реконструктивних операцій

Нами було обстежено 87 пацієнтів з дегенеративно-дистрофічними ураженнями кульшового суглоба, перенесли реконструктивні, реконструктивно-відновлювальні та кістково-пластичні операції понад 15 років тому. Всі оперативні втручання виконані в період з 1980 по 1990 рік. Чоловіків було 35 у віці від 55 до 72 років, жінок - 52 у віці від 46 до 81 років.

У 33 хворих з асептичним некрозом головки стегнової кістки, у 29 деформуючим і 25 диспластичних коксартрозом I-II стадії здійснювалася коригуюча остеотомія стегнової кістки. При недорозвиненні западини корригирующую остеотомії стегнової кістки поєднували з остеотомією таза. У 56 осіб з II-III стадіями захворювання остеотомії стегна поєднували з хейлотоміей і моделюванням головки стегна, а при асептичному некрозі головки стегнової кістки остеотомії стегна доповнювали Аутопластика головки великим рожном.

Термін спостереження після операцій у 48 осіб склав від 15 до 18 років, у 25 хворих варіював від 15 до 18 років, у 9 від 19 до 21 років, у 4 від 22 до 25 років і у одного понад 25 років.

З метою оцінки якості життя, у хворих з патологією кульшового суглоба у всьому світі використовується понад 20 різних шкал і індексів: WOMAC, AIMS, FSI, HAQ, IWB, SIP, NHP, SF-36 і ін. У наших дослідженнях використовувалася анкета WOMAC ( Western Ontario and McMaster Universities osteoarthritis Index) (Bellamy N. at al., 1988). Вона має переваги при дослідженнях негенералізованного остеоартрозу великих суглобів і складається з 24 питань, які характеризують вираженість болю, скутість і функціональну здатність.

Результати анкетування кожного пацієнта розраховували за кількістю позитивних відповідей. Значне поліпшення відповідало від 24 до 20 позитивних відповідей, помірне поліпшення - від 19 до 15, незначне поліпшення - від 14 до 10, відсутність динаміки - від 9 до 5, погіршення - від 4 до 1, всі негативні відповіді - значне погіршення.

Результати дослідження розподілилися наступним чином: значне поліпшення відзначено у 2 (2,30%) пацієнтів, помірне поліпшення - у 11 (12,64%) осіб, незначне поліпшення - у 43 (49,43%), відсутність поліпшення - у 14 ( 16,09%), погіршення - у 8 (9,20%) пацієнтів, значне погіршення - у 9 (10,34%) хворих.

При цьому пацієнти зі значним і помірним поліпшенням в основному були з групи хворих з деформуючим і диспластичних коксартрозом, у яких патологічний процес на момент оперативного лікування відповідав I-II стадії, і реконструкція тазостегнового суглоба полягала лише в корригирующей остеотомии стегнової кістки.

У той же час не дивлячись на тривалий позитивний функціональний результат на момент нашого обстеження дегенеративно - дистрофічні зміни по рентгенологічним даними у 11 пацієнтів відповідали II стадії, у 55 - III стадії і у 21 - IV стадії.

Незначне поліпшення було у 17 (19,54%) пацієнтів з деформуючим коксартрозом, у 19 (21,84%) з асептичним некрозом головки стегнової кістки і у 7 (8,05%) хворих з диспластичних коксартрозом. У хворих з деформуючим і диспластичних коксартрозом здійснювалася хейлотомія з моделюванням головки стегнової кістки в поєднанні з корригирующей остеотомією. При асептичному некрозі головки стегнової кістки виконувалася аутопластика головки стегнової кістки великим рожном, а в 9 випадках її доповнювали корригирующей остеотомією стегнової кістки.

Виявлено група з 16 (18,39%) хворих з асептичним некрозом головки стегнової кістки і 8 (9,20%) хворих з деформуючим коксартрозом III-IV стадії серед осіб з незначним покращенням або відсутністю поліпшення у яких реконструкція тазостегнового суглоба так само включала аутопластику головки стегнової кістки. Дані пацієнти в розділі скутості і функціональної здатності тіста WOMAC давали негативні відповіді, в той час як в розділі болю позитивні, що свідчить про поєднання вираженого обмеження обсягу рухів в оперованому суглобі з відсутністю больового синдрому.

Група хворих, у яких відзначено значне погіршення складалася з 2 (2,30%) пацієнтів з деформуючим коксартрозом, 1 (1,15%) пацієнта з диспластичних коксартрозом і 7 (8,05%) хворих з асептичним некрозом головки стегнової кістки, що в загальному склало 11,50% від усіх обстежених. У цих пацієнтів патологічний процес відповідав III - IV стадії і поширювався на обидва суглоби. Причому 8 (9,20%) хворим реконструкція тазостегнового суглоба була здійснена з обох сторін.

Таким чином, аналіз даних тесту WOMAC у хворих з дегенеративно-дистрофічними захворюваннями кульшового суглоба через 15-25 років після реконструктивних операцій свідчить про збереження у більшості пацієнтів позитивного результату оперативного лікування, задовільну функціональну адаптацію в побутовому плані незважаючи вираженість дегенеративно-дистрофічних змін і значний час , що минув з моменту оперативного втручання.


Паршиков М.В., Зоря В.І., Парахин Ю.В.
Кафедра травматології, ортопедії та ВПХ МДМСУ, МКЛ № 59, м Москва


Поділитися в соц мережах:

Cхоже