Система етапної реабілітації хворих та інвалідів. Санаторний етап реабілітації

Санаторний етап реабілітації

Велике значення в системі реабілітації має санаторний етап, який має спеціальні покази. Основна мета реабілітації в санаторіях - оздоровлення пацієнтів, підвищення їх неспецифічної реактивності і саногенетических механізмів за допомогою переважно природних лікувальних факторів (кліматичні, мінеральні води, лікувальні грязі) в поєднанні з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, лікувальним харчуванням і іншим не медикаментозними методами.

На цей етап направляються пацієнти мають хронічні захворювання в стадії ремісії або компенсації, і пацієнти мають легкі функціональні порушення і фактори ризику розвитку хронічних захворювань.

Санаторний етап передбачає не тільки закріплення позитивних результатів, отриманих на стаціонарному або амбулаторному етапах, а й заходи щодо підвищення психічної і фізичної витривалості, розвитку компенсаторних можливостей, тренуванні пристосувальних механізмів, спрямованих на підвищення їх працездатності з метою залучення хворих до трудової діяльності.

Методи відновного лікування на санаторному етапі істотно розширюються. Рекомендується психотерапія в поєднанні з аерофітоароматерапіей в формі групових або індивідуальних занять. Обов`язковими є дозована ходьба (теренкур), фізичні тренування (на велоергометрі і ін.), Дихальна гімнастика, плавання в басейні, вітаміни і заспокійливі фіточаї.

Залежно від патології показано водолікування: хлоридно-натрієві ванни загальні або ножні, перлинні або вуглекислі ванни, підводний масаж. Тривають заняття ЛФК. спрямовані на відновлення тонкої моторики, логопедичні заняття з хворим, у яких були мовні порушення.

Схематично модель медичної реабілітації представлена на малюнку 4.3.


Окреме місце в системі реабілітації займаємо медико-професійна реабілітація. У Законі Республіки Білорусь «Про попередження інвалідності та реабілітації інвалідів» (1994) сказано, що «медико-професійна реабілітація - процес відновлення працездатності, що поєднує медичну реабілітацію з визначенням і тренуванням професійно значущих функцій, підбором професії і адаптацією до неї».

Особливої актуальності цей етап реабілітації набуває тоді, коли хворий втрачає професійну придатність в своїй професії.

У цій ситуації єдиний шлях для реабілітації хворого - придбання іншого кваліфікованої професії на основі грамотного проведеного професійного підбору. Таким чином, визначення професійної придатності і профподбора в поєднанні з відновлювальних лікуванням в періоді медичної реабілітації є найважливішим компонентом медико-професійної реабілітації.

Виходячи з вищевикладеного основними завданнями, які розв`язуються ина даному етапі реабілітації є:
1. Проведення експертизи професійної придатності, а при відсутності професії - професійна орієнтація;

2. У профнепридатних - підбір нової профессіі- з урахуванням наявних професійних навичок;
Тренування професійно значущих функції пацієнта за допомогою різних фізичних засобів, в тому числі, з використанням цілеспрямованої трудотерапії або стендових моделей трудових процесів;

4. Видача рекомендацій з працевлаштування на конкретному робочому місці з зазначенням режиму і умов праці (змінність, тривалість, темп, потреба. В додаткових перервах, вимоги до організації робочого місця і його основних характеристик, освітленість, шум, температура, вібрація, вплив хімічних чинників , умови харчування, можливість виконання загальноприйнятих або спеціальних гігієнічних процедур);

5. Видача рекомендацій і надання допомоги в медико-соціальних, побутових, психологічних аспектах, пов`язаних з долученням хворого або інваліда до трудової діяльності, для забезпечення його нормального існування при обмежених можливостях і наявності спеціальних умов, необхідних для і його участь у трудовій діяльності.

У кожному конкретному випадку рекомендації виносячи з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта пов`язаних з його дефектом або хворобою, професією, віком, психологічними і фізичними якостями, індивідуальними прагненнями і установками.

З метою адаптації до праці і тренувань професійно-значущих функцій в програму медичної реабілітації вводяться лікувальні заходи, спрямовані на компенсацію знижених професійно значущих функцій за допомогою фізичного тренування, механотерапії, психотерапії, кінезотерапії, медикаментозного лікування.

Схема проведення медико-професійної реабілітації представлена на малюнку 4.4.


Багато хворих потребують також у професійній реабілітації, яка має на увазі систему заходів, що забезпечують інваліду можливість отримати відповідну роботу або зберегти колишню і просуватися по службі (роботі), сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції, а трудова реабілітація має на увазі під собою процес працевлаштування та адаптації інваліда на конкретному робочому місці.

Професійна перепідготовка інвалідів повинна здійснюватися відповідно до індивідуальної програми реабілітації за договорами з підприємствами, організаціями, об`єднаннями всіх форм власності, а також «здійснюватися на спеціальних відділеннях по перепідготовці та підвищенню кваліфікації професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів (спеціальних і загального типу), інститутів і факультетів підвищення кваліфікації, перелік яких визначається Міністерством освіти, а також в мережі навчально-курсових комбінатів і на виробництві »(ст.27 Закону« Про попередження інвалідності та реабілітації інвалідів »).

Професійна реабілітація є сполучною ланкою між установами міністерства охорони здоров`я, що здійснюють медичної реабілітації одного боку, міністерством освіти, які здійснюють навчання і перенавчання інвалідів та міністерством праці, що здійснює працевлаштування інвалідів через службу зайнятості.

У ряді випадків хворим та інвалідам показано проведення заходів соціальної реабілітації, що забезпечують поліпшення рівня життя інвалідів, створення їм рівних можливостей для повноцінної участі в житті суспільства.

Тобто даний етап реабілітації передбачає здійснення нужденним переліку заходів спрямованих на надання форм соціальної повноти і послуг для адаптації до соціального середовища, соціально-побутової реабілітації.

Зокрема на даному етапі реабілітації повинно здійснюватися забезпечення нужденних допоміжними побутовими технічними засобами, надання послуг територіальних центрів соціального обслуговування, зміна житлово-побутових умов відповідно до особливостей захворювання, надання консультативно-інформаційної допомоги, виховання і загальноосвітній навчання в спеціалізованих установах, навчання користуванню наданими технічними засобами та ін.

Виходячи з вищевикладеного основними завданнями соціальної реабілітації є:
- створення необхідних соціально-побутових умов інвалідів;
- забезпечення можливості набуття навичок для подальшої трудової діяльності;
- розробка та прийняття на державному рівні правових актів, які гарантують інвалідам певні соціальні права і забезпечення реалізації цих постанов.

Органи державної влади та управління Республіки Білорусь, підприємства і організації (незалежно від форм власності), повинні забезпечувати потребу як сказано в Законі "Про соціальний захист інвалідів в Республіці Білорусь" «Необхідні умови для вільного доступу до об`єктів соціальної інфраструктури, житлових, громадських, виробничих будівель та споруд, безперешкодного користування громадським транспортом і транспортними комунікаціями, засобами зв`язку та інформації, місцями відпочинку та дозвілля».

Інвалідам гарантована соціальна допомога з боку держави у вигляді грошових виплат (пенсії, допомоги, одноразові виплати). Особи, які потребують і сторонньої допомоги та догляду забезпечуються через органи соціальної допомоги медичними і побутовими послугами на дому, або в стаціонарних установах.

При необхідності в наданні послуг соціального етапу реабілітації лікувальні установи республіки направляють потребують на МРЕК, де їм складається індивідуальна програма реабілітації і відповідно до вищезазначеного Закону надаються ті чи інші послуги.

Таким чином, на підставі побудованої моделі системного підходу до проведення реабілітації нами пропонується принципово нова система етапної реабілітації хворих та інвалідів (рис 4.5), що охоплює всі етапи єдиного реабілітаційного процесу (медичний, (в тому числі стаціонарний лікувально-реабілітаційний, стаціонарний ранньої медичної реабілітації, амбулаторно-поліклінічний, домашній, стаціонарний пізньої медичної реабілітації, санаторний), медико професійний, фаховий, соціальний) з наданням реабілітантами комплексу послідовних, взаємопов`язаних послуг.


Застосування на практиці даної системи етапної реабілітації дозволить досягти наступності в наданні допомоги хворому, досягти максимального зменшення або повної ліквідації обмежень життєдіяльності, викликаних захворюванням, травмою або дефектом, навчити (переучити) доступним професіям людини з вадами здоров`я, сприяти його раціонального працевлаштування та в кінцевому підсумку максимально інтегрувати або реінтегрувати хворих та інвалідів в суспільство і до суспільно корисної праці.

І.С. Абельская, О.А. Михайлов, В. Б. змичок