Визначення реабілітаційного потенціалу для хворих з неврологічними проявами шийного остеохондрозу

З метою визначення прогнозу порушених функцій можливості зменшення або повного усунення наявних обмежень життєдіяльності в кожному конкретному випадку нами визначався так званий реабілітаційний потенціал (РП) хворого або інваліда, тобто показник, що оцінює на основі комплексу медичних, психологічних і соціальних факторів реальні можливості відновлення порушених функцій і здібностей організму в тому числі участі у трудовій діяльності.

Оцінка РП повинна враховувати можливості оборотності і (або) компенсовані функціональних порушень, психологічну готовність хворого або інваліда до реабілітації, наявність і ступінь вираженості супутніх захворювань, можливості компенсації патології за допомогою технічних засобів, а також можливість збереження наявного рівня патології при прогресуючому перебігу процесу.

Визначення РП базується на комплексній оцінці 3-х груп чинників.

Медичні фактори:
• клінічний перебіг захворювання (характер захворювання, ступінь вираженості наслідків основного і супутніх захворювань, частоту загострень, наявність синдрому взаємного обтяження, ефективність лікування і потреба в курсовому, що підтримує лікуванні для стабілізації патологічного процесу, можливості зворотного розвитку захворювання);

• наявність функціональних резервів організму, визначення здібностей організму до розвитку компенсаторних можливостей людини (визначення показників працездатності в умовах фізичних і психоемоційних навантажень і «ціни» адаптації до них);
• клініко-трудовий прогноз з визначенням можливості продовження трудової діяльності у своїй спеціальності або визначенням доступною тяжкості і напруженості трудового процесу.

Психологічні чинники:
• психологічні особливості особистості реабілітанта;
• визначення установки на продовження трудової діяльності чи можливість її корекції;
• адекватне ставлення до хвороби і лікування;

Соціальні фактори:
• місце проживання реабілітанта;
• рівень і різнобічність освіти і професійної підготовки;
• професійна придатність в основній професії, наявність інших кваліфікованих спеціальностей;
• можливість придбання іншого, показаної за станом здоров`я професії (при професійній непридатності в основній професії;
• наявність умов для раціонального працевлаштування;
• економічне становище реабілітанта і його сім`ї.

З урахуванням вищевикладених медичних, психологічних і соціальних факторів визначається РІ високий, середній або низький.

Високий реабілітаційний потенціал дозволяємо розраховувати на повну оборотність або компенсируемость функціональних порушень або можливості компенсації (в тому числі технічними засобами) патології на рівні ФК-0-1. Тобто високий реабілітаційний потенціал мають особи з незначними або ненепохитно помірними порушеннями функцій і обмеженнями життєдіяльності (до 25%).

До реабілітантами з високим реабілітаційним потенціалом відносяться особи:
• з незначними або помірними порушеннями функцій внаслідок НПОШОП;
• за сприятливого перебігу, з рідкісними, легкими загостреннями, на тлі переважно немедикаментозної підтримуючої терапії.

Середній реабілітаційний потенціал у хворих з НПОШОП дозволяє розраховувати на оборотність функціональних порушень при наявності супутньої патології (або низької мотивації на працю з оборотністю або можливістю компенсації порушень) до рівня ФК-2.

Тобто середній реабілітаційний потенціал мають особи зі стійкими або нестійкими значними обмеженнями життєдіяльності (від 25% до 50%).

Низький реабілітаційний потенціал у хворих з НПОШОП дозволяє розраховувати на оборотність наявних порушень до рівня ФК-3 або компенсируемость патології доступними засобами до рівня ФК-3. Тобто низький реабілітаційний потенціал мають особи зі значними стійкими обмеженнями життєдіяльності (від 50 до 75% і вище).

Таким чином, РП (високий, середній або низький) не обов`язково повинен відповідати аналогічному функціонального класу (ФК-1, ФК-2, ФК-3), а свідчить про можливість досягнення визначення реабілітаційного ефекту і оборотності наявних обмежень життєдіяльності до рівня ФК-0 , ФК-1 при високому РП, ФК-2 при середньому РП, ФК-3 при низькому РП.

Нами проаналізовано РП у 224 хворих, які увійшли в досліджувану групу в тому числі у 52 (23,2%) інвалідом (40 осіб - інваліди III групи, 12 осіб - інваліди II групи) (табл.8.2).

Таблиця 8.2 Розподіл обстеженого контингенту в залежності від реабілітаційного потенціалу

реабілітаційний потенціал

хворі

інваліди

всього

високий

116 (51,8%)

16 (7,1%)

132 (58.9%)

середній

42 (18.8%)

31 (13,8%)

73 (32,6%)

низький

14 (6,2%)

5 (2,2%)

19 (8,5%)

Разом:

172 (76,8%)

52 (23,2%)

224 (100%)


Встановлено, що високий РП мав місце в 132 (58,9%) випадках в тому числі у 116 (51,8%) хворих і 16 (7,1%) інвалідів III групи. Середній РП діагностований в 73 (32,6%) випадках, в тому числі у 42 (18,8%) хворих, 24 інвалідів III групи та 7 інвалідів II групи (всього у 31 (13,8%) інваліда).

Ще в 19 (8,5%) випадках було встановлено низький РП (в тому числі у 14 (6,2%) хворих і 5 (2,2%) інвалідів (всі інваліди II групи).

І.С. Абельская, О.А. Михайлов, В. Б. змичок
Поділитися в соц мережах:

Cхоже