Технологія реабілітації хворих з неврологічними проявами шийного остеохондрозу

Неврологічні прояви остеохондрозу хребта, за даними різних авторів, складають від 40 до 80% від числа всіх захворювань периферичної нервової системи і є причиною 70% випадків з тимчасовою непрацездатністю.

Встановлено, що первинне звернення в поліклініку з приводу шийних синдромів остеохондрозу становить близько 12% по відношенню до всіх неврологічним хворим. Велика медико-соціальна значимість остеохондрозу ще й тому, що поряд зі значними економічними втратами, яке несе держава від виплат допомоги за листками непрацездатності, мають місце і значні виплати по інвалідності.

Так, за нашими даними, внаслідок неврологічних проявів остеохондрозу тільки шийного відділу хребта щорічно в Республіці Білорусь стають інвалідами близько 100 чоловік, а з урахуванням переогляду - близько 300 осіб.

Настільки значні економічні втрати мають місце в багатьох країнах світу. Тому реабілітація хворих та інвалідів з неврологічним проявами остеохондрозу шийного відділу хребта з`явилися одним із завдань нашого дослідження.

Пропонована нами технологія включає в себе наступні стадії:
• експертно-реабілітаційна діагностика;
• визначення реабілітаційного потенціалу;
• визначення клініко-реабілітаційної групи;
• складання і виконання програми реабілітації включає заходи медичному, медико-професійної, професійної та соціальної реабілітації;
• проведення медико-соціальної експертизи;
• оцінка ефективності проведеної реабілітації (рис.8.1).

Експертно-реабілітаційна діагностика

Під нашим спостереженням перебувало 224 пацієнта з неврологічними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта.

Перша стадія технологічного процесу експертно-реабілітаційна діагностика здійснюється в кілька етапів.

Перший етап - клініко-функціональна діагностика - має на увазі в першу чергу встановлення розгорнутого клініко-функціонального діагнозу і характеру перебігу захворювання.

Другий етап - етап діагностики медико-біологічних наслідків - включає оцінку наслідків захворювання з точки зору сучасної концепції наслідків хвороби відповідно до міжнародної номенклатурою порушень, обмежень життєдіяльності та соціальної недостатності.

Тобто, ми розглядали наслідки хвороби на трьох рівнях: органному, який відображає морфо-функціональні порушення, організмовому - наявність обмежень життєдіяльності всього організму (у вигляді зниження здатності до пересування, спілкування, участі у трудовій діяльності та ін.) І соціальному (у вигляді зниження здатності через обмеження фізичної незалежності, обмежень мобільності, здатності до професійної діяльності, економічної самостійності, обмеження здатності інтеграції в суспільство та ін.)

Для уніфікації оцінки вираженості порушених функцій і критеріїв життєдіяльності нами використаний підхід із застосуванням функціональних класів (ФК). які відображають стан функції або іншого функціонального параметра і ранжируется за 5-бальною шкалою, приймають за 100%.

ФК-0 - характеризує нормальний стан параметра, ФК-1 легке його порушення (до 25%), ФК-2 - помірне (від 26% до 50%), ФК-3 - значне (від 51% до 75%), ФК -4 - різко виражене і повне порушення, даного параметра (від 76% до 100%).

У обстежених хворих нами аналізувалися здатність до пересування, самообслуговування та участі у трудовій діяльності.

Здатність до пересування ми оцінювали наступним чином:
ФК0 - пересування без обмежень.

ФК1 - легке обмеження пересування - збереження можливості пересування на великі (необмежені) відстані при деякому уповільненні темпу ходьби, трохи зміниться ходи, без необхідності використання допоміжних засобів.

ФК2 - помірне обмеження пересування (знижена мобільність) - обмеження відстані пересування районом проживання (до 1,5-2 км), повільний темп ходьби, явне зміна ходи.
необхідність використання простих допоміжних засобів.

ФКЗ значне обмеження пересування -передвіженіе тільки в межах найближчого сусідства (до 0,5 км), різка зміна ходи, ритму і темпу ходьби, необхідність використання більш складних допоміжних засобів пересування (милиці, ходунки) або крісла-коляски.

Громадським транспортом без сприяння сторонніх осіб користуватися неможливо, використання особистого транспорту ускладнений і не завжди можливо.

ФК4 - повна втрата пересування і різке обмеження пересування - обмеження мобільності межами житла, крісла або постелі- ходьба по кімнаті при спеціальному облаштуванні житла поручнями.

Здатність до самообслуговування характеризувалася такими параметрами:
ФК0 - повна незалежність від сторонніх осіб.

ФК1 - легка фізична залежність - потреба в епізодичній допомоги.

ФК2 - помірне фізичне незалежність -нуждаемость в рідкісної, з частотою один раз в тиждень, регулярній допомоги в задоволенні однієї або декількох регульованих потреб. Наприклад, допомога при митті у ванній, прибирання приміщення та прання, заготівля харчових продуктів тривалого зберігання і т.д.

ФК3 - значна фізична залежність -Необхідність допомоги в задоволенні багатьох регульованих потреб зі значною частотою (3-4 рази на тиждень, іноді щодня приготування їжі, поточна прання білизни, прибирання приміщення, підтримання тепла в оселі і т.д.). Можлива часткова компенсація фізичної залежності за допомогою технічних засобів.

ФК4 - різко виражена залежність виникає при необхідності постійної допомоги інших осіб для задоволення безлічі нерегульованих потреб через короткі інтервали (3-4 рази на добу і частіше), в т.ч. критичні інтервали: постійна допомога в прийомі їжі, в пересуванні в межах житла, у виконанні заходів особистої гігієни (умивання і ін.), одяганні, прийомі їжі, здійсненні фізіологічних відправлень.

Що стосується оцінки здатності до трудової діяльності, то чіткий паралелізм між ступенем вираженості дезадаптірующімі синдрому і ступенем синдрому і ступенем зниження здатності до трудової діяльності відсутня, варіювання параметрів може здійснюватися в межах одного-двох функціональних класів, що залежить від особливостей професії, спеціальності, кваліфікації, особливостей виробництва, ступеня втрати професійно значущих функцій і якостей, можливості перенавчання та (або) раціонального працевлаштування і т.д.

Легке зниження здатності до трудової діяльності (відповідне ФК1) спостерігається при незначному зниженні професійно значущих функцій і якостей, коли хворі можуть продовжувати працю в звичайних виробничих умовах з невеликими змінами в умовах праці в залежності oт особливостей виробництва (звільнення від нічних змін, відряджень, додаткові перерви в роботі без обмеження обсягу робіт).

Помірне зниження здатності до трудової діяльності (відповідної ФК2) спостерігається при помірному зниженні професійно значущих функцій і якостей. Наголошується на необхідності внесення суттєвих змін до професійно праці, яка виконується в звичайних виробничих умовах (що виявляється в необхідності зниження кваліфікації, обмеження обсягу професійної діяльності).

Значне зниження здатності до трудової діяльності (відповідної ФКЗ) спостерігається при значному зниженні професійно значущих функцій і якостей, коли хворі можуть виконувати працю Тільки в спеціально створених умовах.

ФК-4 відповідає повної втрати здатності до виконання будь-якої трудової діяльності.

Перевагою ФК є універсальність цього поняття, можливість цифрового виразу та стислість, що більш зручна ніж словесне ранжування ступеня порушених функцій.

З урахуванням вищевикладеного, нами встановлена частота і ступінь виразності обмежень Жизнедеятельности в досліджуваній групі хворих в залежності від клінічних проявів шийного остеохондрозу (табл. 8.1).

обмеження життєдіяльності	Ступінь вираженості по ФК (n,%) Відео: Біофармакопунктура для лікування і відновлення при остеохондрозі, розсіяному склерозі та ін
	ФК-1	ФК-2	ФК-3	ФК-4 Відео: Застосування біокоректорів Кольцова	всього
Здатність до самообслуговування	122 (54,5%)	45 (20,1%)	33 (14.7%)	;	200 (89,3%)
Здатність до пересування Відео: Анімаційний ролик з видалення грижі шиї CESSYS	41 (18.3%)	68 (30,4%)	;	;	109 (48,7%)
Здатність до праці	42 (18,8%)	121 (54,0%)	61 (27,2%)	;	224 (100%)

Встановлено, що обмеження здатності до трудової діяльності в тій чи іншій мірі мали місце у всіх 224 хворих, внаслідок чого вони і перебували в стаціонарі (при цьому обмеження здатності до праці як неврологічні прояві ОШОП враховувалися і у непрацюючих пенсіонерів).

ФК 1 обмеження участі у трудовій діяльності встановлено в 42 (18,8%) випадках, ФК-2 в 121 (54,0%), ФК-3 в 61 (27,2%) випадках. Обмеження здатності до пересування, відповідне ФК-1 встановлено в 41 (18,3%) випадках, відповідне ФК-2 в 68 (30,4%).

Всього обмеження здатності до пересування мало місце в 109 (48,7%) випадках. Здатність до самообслуговування була обмежена в 200 (89,3%) випадках, З них ФК-1 встановлений в 122 (54,5%), ФК-2 в 45 (20,1%), ФК-3 в 33 (14, 7%) випадках.

Обмежень життєдіяльності, відповідних ФК-4 в досліджуваній групі встановлено не було. Крім того, слід враховувати, що у одного хворого могло бути кілька обмежень життєдіяльності різного ступеня вираженості. Тому, підсумкова сума по ФК не можемо рівнятися кількості обстежених хворих (224 чол.) І, отже, не може дорівнювати 100%.

Третій етап - психологічна експертно-реабілітаційна діагностика, яка складається з оцінки трьох компонентів психічної діяльності людини: стану вищих психічних функцій і динаміки розумової діяльності, емоційно-вольової сфери, особливостей особистості, що дозволяє виявити дефект пізнавальної діяльності у хворого, реакцію його на ситуацію, пов`язану із захворюванням і інвалідизацією, зміна структури мотивів, інтересів, потреб, самосприйняття і самооцінку індивіда і нової соціальної ролі.

Важливість психологічного обстеження в процесі реабілітації визначається істотним впливом особливостей психічної діяльності людини і його особистісних характеристик на ступінь виникають при захворюванні порушень життєдіяльності і на ефективність реабілітаційної допомоги.

До основних перешкоджає одужанню і повноті адаптації хворого психологічним факторам відносяться:
• тривога, депресія;
• відсутність установки на вилікування, на повернення до праці;
• загальне зниження пізнавальних здібностей;
• мала поінформованість щодо природи захворювання і можливостей лікування;
• неадекватна «внутрішня картина хвороби»;
• неадекватні переконання, що стосуються [власної ролі і ролі реабілітологів в процесі одужання та адаптації пацієнта;
• низька самооцінка;
• пасивність на поведінковому рівні в плані пиполненія рекомендацій лікарів.

Завданнями психодіагностики в медичній реабілітації є:
1. Визначення особистісно-типологічних особливостей хворого.
2. Встановлення типу відносини пацієнта до свого захворювання і особливостей внутрішньої картини хвороби.
3. Оцінка вираженості психоемоційного напруження хворого
4. Вивчення ефективності медико-психологічної реабілітації.
5. Визначення оптимальних для особистості хворого або інваліда областей трудової діяльності.

Перші три завдання повинні вирішуватися під час вступу хворого на відновлювальне лікування в цілях визначення необхідності та характеру психотерапевтичної допомоги, останні два завдання стають найбільш актуальними на завершальному етапі медичної реабілітації.

З огляду на важливість психологічної експертно-реабілітаційної діагностики в загальному реабілітаційному процесі, всім хворим, що ввійшли в наступну групу, проводилася психодіагностика і, в необхідних випадках, призначалася консультаціяі фахівця для проведення психокорекційних заходів.

Четвертий етап соціальна експертно-реабілітаційна діагностика, яка включає всебічне соціальне обстеження, визначення соціальних критеріїв для оцінки наявності і ступеня вираженості обмеження життєдіяльності, і подальшої оцінки реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу.

Враховуються умови життя, рівень соціальної захищеності індивіда, забезпеченість житлом, засобами пересування, рівень доходів, можливості забезпечення догляду за хворим, обов`язки хворого в родині, характеристика самої сім`ї.

І.С. Абельская, О.А. Михайлов, В. Б. змичок