Правожелудочковаянедостатність

рідше недостатність серця обмежується або починається правошлуночкової недостатністю, коли саме правого шлуночка доводиться долати більший опір в просуванні крові-прі емфіземи легенів, пневмосклероз різного походження, облітеруючому ендартеріїті малого кола, при рідкісних пороках гирла легеневої артерії, при значних плевритах і зрощення плеври, при кифосколиозе - гостра недостатність правого серця настає при закупорці стовбура або великих гілок легеневої артерії (гостре cor pulmonale), а також при бурхливо наростаючому гемопневмотораксе і інфаркті правого шлуночка.

Правожелудочковаянедостатність в основному проявляється:

1. застоєм крові у венах, в органах великого кола;
2. розширенням правого серця і іншими ознаками з боку самого серця;
3. ознаками недостатнього або зменшеного постачання артеріальною кров`ю легеневого кола кровообігу.

Ізольована правожелудочковаянедостатність не супроводжується застоєм венозної крові в малому колі.

Найбільше практичне значення мають ознаки застою крові у великому колі, а саме:

1. набухання вен вище (за течією крові), позаду правого серця, особливо на шиї, на руках, з підвищенням венозного тиску і уповільненням в венах струму крові. У той час як в нормі вени шиї (і під`язикова) спадаються у досліджуваного в сидячому положенні, а вени на руці-прі підйомі цієї кінцівки вже трохи вище рівня серця, при правошлуночковоюнедостатності вени і в цих умовах можуть залишатися набряклими. Венозний тиск в ліктьовий вені підвищується до 150 - 200 - 250 мм водяного стовпа проти 80 мм норми. Кровотік при визначенні магнезіальних і ефірним методом уповільнений;
2. застій в печінці швидко виникає при підвищеному тиску в порожнині правого серця, оскільки печінкові вени дуже короткі і не мають клапанів. Застійна печінка рівномірно збільшена, чутлива при гострому розвитку застоя- розміри її можуть зазнавати значних і швидких коливань. Гостро виник застій печінки може давати різкі болі, рефлекторну блювоту і іноді помилково приймається за гостре запальне захворювання-диспепсичні явища можуть залежати і від застою крові в системі ворітної вени. При недостатності тристулкового клапана виявляється явна систолическая пульсація печінки. При тривалому застої (не менше року) печінка стає щільніше, мало чутливою, розвивається серцевий (мускатний) цироз печінки-при цьому часто є наполеглива асцит;
3. застій в інших черевних органах, які віддають кров в систему нижньої порожнистої вени, в тому числі в нирках з олігурією, виділенням концентрованої застійної сечі, з затримкою кухонної солі;
4. периферичні набряки на стопах, гомілках, прогресуючі до ступеня анасарки;
5. ціаноз внаслідок уповільненої кровотоку, підвищеного поглинання кисню застійними тканинами, розширення шкірної венозної мережі;
6. застій венозної крові в головному мозку з роздратуванням центрів довгастого мозку, що, поряд із застоєм в нирках, призводить до підвищення артеріального тиску-до застійної гіпертонії.

Наслідком венозного застою є і порушення вищої нервової діяльності серцевих хворих, що досягає іноді маревного стану та ін.
Нерідко застійні явища розвиваються в наступному порядку: печінку, слизова шлунково-кишкового тракту, нирки, підшкірна клітковина нижніх кінцівок, черевна порожнина, мошонка, інша підшкірна клітковина, черепна порожнина, нарешті, порожнинуплеври і порожнину навколосерцевої сумки. Селезінка, як правило, від застою не збільшується, так як гіпоксемія веде до скорочення селезінки (С. П. Боткін).
Зміни з боку самого серця аналогічні відповідних змін серця при лівошлуночкової недостатності. Знаходять прогресуюче розширення порожнин правого серця: спочатку-шляху відтоку крові з вистунаніем пульмонального конуса, далі-шляху припливу з великим прилеганием розширеного правого серця до грудної стінці, обертанням серця і згладжуванням внаслідок цього дзьоба аорти. Скорочення серця частішають, тони слабшають, з`являється систолічний шум відносної недостатності тристулкового клапана, вкорочення тривалого мовчання, електрокардіографічне зміни, наведені вище.
Відносно кровопостачання малого кола можна відзначити в основному тільки ту закономірність, що з розвитком правошлуночкової недостатності кров застоюється у венах великого кола, і якщо настанню правошлуночковоюнедостатності передувало венозне повнокров`я легких, то з розвитком венозного застою в печінці зменшується застій в легенях, кровохаркання припиняється, слабшає акцент на другому тоні легеневої артерії.
Підкреслимо ще раз, що в окремих випадках розвитку ізольованою правошлуночковоюнедостатності при пневмосклерозі, облітеруючому легеневій ендартеріїте і т. Д. Ознаки венозного застою легких клінічно і рентгенологічно не встановлюються, хоча conus pulmo-nalis і легенева артерія виявляються розтягнутими, а при облітеруючому ендартеріїті можуть різко пульсувати і великі розгалуження легеневої артеріі- «танець гілюса». Гідроторакс може розвинутися за рахунок застою в парієтальноїплеврі, від якої венозна кров надходить у непарну і полунепарную вену. При переважній же більшості клінічних форм венозний застій в легенях передує правошлуночковоюнедостатності або розвивається внаслідок супутніх захворювань.