Надання першої допомоги. Реанімація при зупинці дихання

Відео: Перша допомога при ДТП # 7: Надання першої допомоги при зупинці дихання

Необхідність в штучному диханні (штучної вентиляції легенів) виникає при асфіксії в зв`язку із закупоркою дихальних шляхів чужорідними тілами, утопленні, ураженні електричним струмом, отруєнні різними токсичними речовинами або лікарськими препаратами, крововилив в мозок, травматичному шоці. Штучне дихання покликане забезпечити достатнє насичення крові киснем.

Гостра дихальна недостатність може виникнути вдруге внаслідок порушення кровообігу.

Гостра дихальна недостатність призводить до зниження вмісту кисню в організмі (гіпоксія) і надмірного накопичення в крові і тканинах двоокису вуглецю (гіперкапнія). В результаті в організмі розвиваються важкі порушення функцій всіх органів.

Штучне дихання шляхом вдування повітря може здійснюватися кількома способами. Найпростіший з них - штучна вентиляція легенів способом рот в рот або рот в ніс. Розроблено ручні апарати для штучного дихання у вигляді гумового пружного мішка з маскою (рис. 17). Ці мішки-респіратори повинні бути в будь-якому лікувальному закладі, в здравпункте, фельдшерсько-акушерському пункті. У лікарні для штучної вентиляції легенів використовують спеціальні складні апарати, так звані респіратори. Портативними респіраторами забезпечені машини швидкої допомоги, рятувальні станції па пляжах.

Техніка штучної вентиляції легенів способом рот в рот або рот в ніс

Для проведення штучного дихання необхідно укласти хворого на спину, розстебнути грудну клітку одяг і забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів. Якщо в порожнині рота або глотки містять дані, його потрібно швидко видалити пальцем, серветкою, хусткою або за допомогою будь-якого відсмоктування (рис. 18). З цією метою можна використовувати гумову спринцівку, відрізавши попередньо її тонкий куприк. Для звільнення дихальних шляхів голову потерпілого слід відвести назад.

Потрібно пам`ятати, що надмірне відведення голови може призвести до звуження дихальних шляхів. Для більш повного відкриття дихальних шляхів необхідно висунути нижню щелепу вперед. Якщо під рукою є один з видів повітропроводів (рис. 19), то його слід ввести в глотку для запобігання западання язика (рис. 20). При відсутності воздуховода під час проведення штучного дихання слід утримувати голову в відведеному положенні рукою, зміщуючи нижню щелепу вперед.


При проведенні дихання способом рот в рот голову потерпілого утримують в певному положенні (рис. 21). Реаніматор, зробивши глибокий вдих і щільно притиснувши свій рот до рота хворого, вдмухує в його легені повітря. При цьому рукою, що знаходиться у лоба потерпілого, необхідно затиснути ніс. Видих здійснюється пасивно, за рахунок еластичних сил грудної клітини. Число подихів у хвилину має бути не менше 16-20. Вдування треба проводити швидко і різко (у дітей менш різко), щоб тривалість вдиху була в 2 рази менше часу видиху.

Необхідно стежити, щоб вдихаємо повітря не привів до надмірного розтягнення шлунка. У цьому випадку з`являється небезпека утворення харчових мас зі шлунка і потрапляння їх в бронхи. Дихання рот в рот створює значні гігієнічні незручності. Уникнути безпосереднього зіткнення з ротом хворого можна, вдихаючи повітря через марлеву серветку, хустинку пли будь-яку іншу нещільний матерію. При цьому методі вентиляції легенів можна використовувати повітроводи (рис. 22).


При проведенні дихання способом рот в ніс вдування повітря проводиться через ніс. При цьому рот потерпілого повинен бути закритий рукою, якою одночасно зміщують щелепу догори для попередження западання язика (рис. 23).


Штучна вентиляція легенів за допомогою ручних респіраторів. Спочатку необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів, як було описано раніше, і ввести повітропровід. На ніс і рот хворого щільно накладають маску. Стискаючи мішок, виробляють вдих, видих здійснюється через клапан мішка, при цьому тривалість видиху в 2 рази більше, ніж тривалість вдиху.

При всіх способах штучної вентиляції легень необхідно оцінювати її ефективність по екскурсії грудної клітки.

До початку штучного дихання необхідно звільнити дихальні шляхи (рот і глотку) від сторонніх тіл, слизу, харчових мас.

Ці методи вентиляції легенів служать лише для надання першої допомоги під час транспортування. Тому, продовжуючи реанімацію шляхом масажу серця і штучного дихання, необхідно викликати швидку допомогу і перевезти хворого до лікувального закладу для надання кваліфікованої допомоги.

Штучна вентиляція легенів за допомогою спеціальних апаратів

При тривалої штучної вентиляції легень обов`язково вдаються до інтубації трахеї, вводячи в неї за допомогою ларингоскопа ендотрахеальну трубку. Інтубація трахеї є найкращим способом підтримки вільної прохідності дихальних шляхів. При цьому виключена небезпека западання язика і потрапляння в легені блювотних мас.

Через ендотрахеальну трубку можна виробляти як штучне дихання - рот в трубку, так і вентиляцію за допомогою сучасних апаратів - респіраторів. Апарати дозволяють проводити штучну вентиляцію легенів протягом багатьох днів. При необхідності штучного дихання більше 7 днів виробляють трахеостомії. Машини швидкої допомоги забезпечені всім необхідним для інтубації трахеї і проведення апаратного штучного дихання.

трахеостомия - Екстрена операція, яка полягає у введенні спеціальної трубки в трахею через розріз на передній поверхні шиї. Трахеостомия може застосовуватися також при асфіксії, викликаних дифтерійним і помилковим крупом, чужорідними тілами гортані, пошкодженням гортані (рис. 24).

При відсутності трахеотомічної трубки в екстрених випадках може бути використана будь-яка трубка (горлечко від чайника, котушка, металева трубка).


Буянов В.М., Нестеренко Ю.А.