Програми реабілітації підлітків із залежністю. Організація діяльності центрів

Відео: Благодійний фонд допомоги матерям наркозалежних дітей «Реінтеграція»

Освітні програми по організації діяльності центрів і кабінетів по профілактиці зловживання ПАР

Розроблено освітні програми по організації діяльності центрів і кабінетів по профілактиці зловживання ПАР підлітками та молоддю (Слободчиков В.І. та ін., 2002).

Основні напрямки розвитку їх роботи - освітні та соціокультурні програми- психолого-педагогічна підтримка, розробка молодіжних проектів, експертна діяльність в системі профілактики.

Ю.В. Валентік і ін. (2003) викладають концептуальні засади реабілітації неповнолітніх, які зловживають ПАР.

Реабілітація наркозалежних, або третинна профілактика зловживання ПАР проводиться серед хворих наркоманії і токсикоманії та спрямована на запобігання рецидивів захворювання.

Вона передбачає проведення комплексу заходів, що сприяють відновленню особистісного і соціального статусу хворих на алкоголізм, наркоманії і токсикоманії, і повернення їх в сім`ю, освітній заклад, до суспільно корисної діяльності (Шіпіцин Л.М., 2003). Автор в профілактичній роботі пропонує зробити акцент па посилення захисних факторів: особистісних захисних механізмів, розвитку міцних внутрішньоособистісних антинаркотичних бар`єрів, успішної соціалізації.

Тривалість реабілітації неповнолітніх з залежністю від ПАР обумовлюється тяжкістю захворювання, віком початку хвороби. Реабілітація хворих підлітків повинна бути комплексною і в значній мірі педагогічної та виховної діяльністю. Вона повинна здійснюватися бригадою фахівців - педагогів, психологів, медичних і соціальних працівників (Сирота Н.А., Ялтонский В.М., 2008).

У спеціальній літературі підкреслюється, що ефективні для реабілітації дорослих, залежних від ПАР, традиційні терапевтичні спільноти з жорстким режимом, заснованим на авторитарності, піддаються критиці, коли мова йде про реабілітацію дезадаптованих підлітків, зловживають ПАР. У цих випадках найбільш адекватні структури, що створюють «піклується» реабілітаційну середу (Валентік Ю.В. та ін., 2003).

Програми реабілітації підлітків припускають не тільки роботу, спрямовану проти залежності від ПАР і розробку способів її подолання, а й роботу над самим собою. Остання розуміється як самопізнання і пошук способів самореалізації, альтернативних прийому ПАР.

Автори включають в реабілітаційну програму наступні заходи: індивідуальну і групову терапію- групові тренінги, групову творчу та спортивну діяльність, туристичні групи, співпраця з батьками (зустрічі батьків, сімейна психотерапія), контакти з зовнішнім середовищем (початок трудової діяльності за допомогою тих, хто закінчує лікування, участь у громадських організаціях).

Особливе значення надається рівню реабілітаційного потенціалу підлітків. Його складовими є преморбидная інформація про підлітка від народження до початку вживання ПАР, клінічні особливості зловживання ПАР, особливості соціального статусу і соціальних наслідків вживання ПАР, особистісні особливості реабілітується підлітка.

Залежно від ступеня вираженості основних складових реабілітаційного потенціалу підлітки можуть бути розділені на три групи: з високим, середнім і низьким рівнем реабілітаційного потенціалу. Відзначено, що реабілітаційний потенціал не залишається на постійному рівні, він збільшується або зменшується в залежності від вибору і здійснення ними тієї чи іншої лінії поведінки, орієнтованої на вживання або невживання ПАР (Валентік Ю.В., 2003).

У літературі докладно описані основні принципи реалізації профілактичних програм для підлітків: добровільна згода на участь в реабілітаційних заходах, конфіденційність, системність, етапність, позитивна спрямованість.

Наголошено на необхідності включення в реабілітацію значущих осіб, формування реабілітаційного середовища і реорганізації мікросоціальноїсередовища (Сирота Н.А., Ялтонский В.М., 2008). Реабілітація підлітків може здійснюватися як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. Перевагу слід віддавати проведення комплексної, стаціонарно-амбулаторної програми реабілітації (Валентік Ю.В., 2003).

Сучасний підхід до вирішення проблеми зловживання ПАР системний (Дудко Т.Н., 2008) і передбачає пріоритет профілактичної роботи. При цьому в основу профілактики покладено принцип випереджаючого навчання - тобто цільова підготовка дітей організовується завчасно, випереджаючи реальний етап можливого наркогенного зараження, і враховує фактори, що впливають на можливе формування адиктивної поведінки, більш актуальні для подальшого віку.

В даний час особлива увага приділяється профілактичній роботі в умовах освітніх установ. При цьому доцільно включення в профілактичні заходи представників інших суб`єктів профілактики: інспекції у справах неповнолітніх, комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, лікувально-профілактичні установи педіатричного профілю (Погосов А.В., Аносова Е.В., 2010).

Необхідно сказати про те, що трансформація в даний час наркологічний патології у неповнолітніх (зростання числа підлітків, що зловживають пивом, хворих поєднаними формами наркотичних залежностей) вимагає розробки як нових способів раннього виявлення споживачів ПАР, так і ефективних методів реабілітації осіб підліткового віку, які страждають на пивний алкоголізм , гашишной наркоманією, поєднаними формами залежностей.

Обстеження споживачів споживачів пива і конопель

З 2005 по 2012 р обстежено 160 підлітків чоловічої статі - споживачів пива і конопель, 140 (87%) з них у відділенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи, 12 (8%) - при проведенні напування стаціонарної експертизи, 8 (3%) - в Центрі тимчасового утримання неповнолітніх правопорушників. Вік підлітків коливався в межах 15-18 років.

Критерієм включення в дослідження стали діагнози: синдром гавісімості вследствіеупотребленія алкоголю (F10.2 за МКХ-10), синдром залежності внаслідок вживання канабіноїдів (гашишная наркоманія) (F12.2 за МКХ-10), синдром залежності внаслідок поєднаного вживання алкоголю і канабіноїдів (пивний алкоголізм, ускладнений гашишной наркоманією) (F19.2 за МКХ-10).

Критеріями виключення з дослідження були коморбідних психічна (шизофренія, афективні і невротичні розлади, епілептична хвороба) і наркологічна (інші наркоманії, токсикоманії) патологія, супутні соматичні захворювання.

Всі обстежені підлітки були розділені на чотири групи: 1-ю групу склали 60 підлітків з діагнозом «пивний алкоголізм», 2-ю - 20 підлітків з діагнозом «гашишная наркоманія», в 3-ю групу включені 60 підлітків з діагнозом «пивний алкоголізм, ускладнений гашишной наркоманією », в 4-ю - 20 осіб з алкоголізмом, пов`язаних з вживанням пива і міцних спиртних напоїв (горілка, сурогати алкоголю).

При проведенні дослідження використовували в якості основних методів: клініко-психопатологічний (оцінка симптомів і синдромів у різні періоди захворювання) - клініко-динамічний (оцінка динаміки клінічних характеристик захворювання) - клініко-катамнестичний (ретардированная оцінка динаміки клінічних характеристик захворювання) - експериментально-психологічний ( діагностика індивідуально-особистісних особливостей і пізнавальних процесів).

Клініко-психопатологічне дослідження проводили за схемою, що передбачає дослідження анамнезу життя і анамнезу захворювання, об`єктивного статусу (соматичного, неврологічного, психічного).

Індивідуально-особистісні особливості вивчали за допомогою спостереження діагностичної бесіди з А.Є. Личко, а також за допомогою патохарактерологического діагностичного опитувальника для підлітків (ПДС) Личко-Іванова.

Результати бесіди і спостереження були доповнені інформацією, наданою родичами підлітків, відомостями з медичної документації, психолого-педагогічних характеристик, матеріалів кримінальних справ.

Клінічна картина захворювання в позначених групах вивчалася з урахуванням існуючих у вітчизняній спеціальній літературі уявлень про клініко-сіндромологіческому характеристиках хвороб залежності (П`ятницька І.М., 1994- Погосов А.В., 1998 Іванець М.М., Вінншова М.А. , 2008 Рохліна М.Л., 2008 Альтшулер В.Б., 2010).

У діагностиці також використаний запропонований нами ряд критеріїв, властивих синдромам зміненої реактивності, патологічного потягу і змін особистості (Погосов А.В., Аносова Е.В., 2010, 2011).

За Міжнародною класифікацією хвороб (10-й перегляд) «Класифікація психічних і поведінкових розладів (клінічні опису та вказівки з діагностики)» (ВООЗ, Росія, Санкт-Петербург: Оверлайд, 1994) діагноз обстежених хворих укладався в рамки «Психічних і поведінкових розладів у внаслідок вживання психоактивних речовин »(F10- F12- F19).

При діагностиці пивного алкоголізму та гашишной наркоманії керувалися МКБ-10, Національним керівництвом по наркології (Альтшулер В.Б., Кравченко С.Л., 2008). Діагноз пивного алкоголізму по МКБ-10 виглядав як «синдром залежності внаслідок вживання алкоголю» - F10.2, діагноз гашишной наркоманії - «синдром залежності внаслідок вживання канабіноїдів» - F12.2, діагноз пивного алкоголізму, ускладненого гашишной наркоманією, - "синдром залежності внаслідок поєднаного вживання алкоголю і канабіноїдів »- F19.2.

Клініко-психопатологічний аналіз в сформованих групах проводився окремо у хворих на пивний алкоголізм (1-я група), гашишной наркоманією (2-я група), пивний алкоголізм, ускладненим гашишной наркоманією (3-я група), алкоголізм внаслідок вживання пива та міцних спиртних напоїв (4-я група).

Погосов А.В., Аносова Е.В.