Актуальні напрями науково-практичної діяльності кафедри члх мдмсу

Відео: «ТРАДИЦІЇ І НАУКИ ПЕДІАТРІЇ», ПРИСВЯЧЕНОЇ 110-РІЧЧЯ КАФЕДРИ ПЕДІАТРІЇ

ортогнатіческій хірургія при правильному плануванні і виконанні є високоефективним функціональним і естетичним втручанням. У клініці нашої кафедри проводиться наукова та лікувальна діяльність по даному пріоритетному розділу роботи.

Завданням Ортогнатіческій хірургії є корекція функціональних і естетичних порушень, що виникли в результаті вродженою чи набутою кісткової деформації щелепно-лицевої ділянки. Ортогнатіческій хірургія - це найбільш ефективний спосіб поліпшення естетики особи, що дозволяє переміщати структури особи в 3 площинах простору, завдяки чому вдається значно змінити зовнішній вигляд обличчя. До завдань Ортогнатіческій хірургії також входить поліпшення психологічного стану пацієнтів, порушує при деформаціях особи. У деяких випадках неможливо поліпшити самооцінку зовнішності пацієнта і його соціальне сприйняття незалежно від прийнятих норм лицьової симетрії і балансу.

Патологія щелеп, викликана надмірним зростанням або недорозвиненням кісток лицьового скелета, характеризується порушенням прикусу і змінами скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС). Етіологія даного виду щелепно-лицьових аномалій різноманітна. За нашими даними і даними зарубіжних авторів, у 20-35% населення спостерігаються різного виду аномалії і деформації лицьового скелета, причому 5-15% з них потребують операції.

Обстеження хворих проводиться із застосуванням стандартних клінічних, антропометричних, рентгенологічних методів. Також здійснюється спеціальне обстеження СНЩС - клінічне та інструментальне із застосуванням аксіографія і магнітно-резонансної томографії СНЩС. Планування оперативного лікування проводиться на сучасному рівні із застосуванням комп`ютерних технологій і 3D моделювання і симуляції операції з урахуванням нормалізації функції і лицьової естетики.

У клініці кафедри впроваджуються методи ендоскопічної ассістенціі при переломах нижньої щелепи і середньої зони особи, розробляються методи ендоскопічних втручань захворювань СНЩС. Іншим пріоритетним напрямком роботи є лікування великих кавернозних і артеріовенозних гемангіом щелепно-лицьової області. Складність їх лікування обумовлена дифузним поширенням гемангіоми на м`які тканини обличчя і органи порожнини рота. Для комплексного лікування великих кавернозних і артеріовенозних гемангіом в клініці застосовується метод електрохімічної терапії (Ехт). Технологія Ехт новоутворень має на увазі руйнування тканин під впливом постійного електричного струму, що підводиться до тканин через введені в них платинові електроди. Постійний струм малої сили і низької напруги (до 120 мА і до 25 В) викликає місцеве утворення продуктів електролізу з крайніми значеннями кислотності і лужності. Ступінь пошкодження тканин також залежить від часу проведення сеансу Ехт. Діаметр зони пошкодження тканин навколо кожного електрода становить 13-15 мм на 100 кулон (С), при силі струму - 50-60 мА і напрузі - 8-10 В. Залежно від цього розраховується кількість електродів, що вводяться попарно. Нами відмічено, що в зоні проведення Ехт у всіх випадках відбувається формування внутритканевого рубця, що призводить до зменшення обсягу гемангіоми.

Ще одним важливим напрямком роботи кафедри є вивчення можливостей лазерних технологій в хірургічній стоматології. Проведено серії експериментів по виявленню здатності лазерного випромінювання в порівнянні з механічною дією стимулювати регенерацію як м`яких тканин, так і кістки. Клініко-мікробіологічними дослідженнями доведено ефективність лазерних технологій у пацієнтів з генералізованим пародонтитом середнього та тяжкого ступеня. За даними клінічних, рентгенологічних та імунологічних методів дослідження лазерні технології ефективні і при операції цистектомії. За допомогою лазера проводили висічення новоутворень невеликих розмірів, фіброзних розростань, остеотомії щелепних кісток і т.д. Клінічні переваги очевидні: зменшення кровотечі і інтенсивності болю, поліпшення візуалізації під час операції, мовчазний колатеральний набряк і больовий синдром після операції, відсутність грубих рубців у віддалені терміни. Крім того, існує можливість загоєння рани без накладення швів, під «лазерним бинтом», якщо післяопераційну рану обробити лазерним випромінюванням в режимі коагуляції.

На кафедрі протягом багатьох років проводяться наукові розробки щодо вдосконалення діагностики та лікування пухлин слинних залоз. З метою оптимізації діагностики поряд з цитологічним методом дослідження використовуються стандартна і допплерівська сонографии, до безперечних достоїнств яких відноситься неінвазивний і швидкість дослідження. На підставі отриманих даних можна судити про розташування пухлини, візуалізувати і встановити тип живлячих судин. Застосування МРТ дозволяє об`ємно візуалізувати пухлину, встановити її співвідношення з судинами і нервами, виявити злоякісні ознаки, якщо такі є. Відомо, що особливості оперативного втручання при доброякісних пухлинах залежать від топографічної анатомії залози, розмірів і морфологічної будови пухлини. Особливо диференційовано слід підходити до вибору хірургічного методу лікування плеоморфние аденом, особливістю яких є здатність до рецидивів. Обсяг видаляються тканин при цих пухлинах залежить від розмірів і локалізації пухлини, а також від того, первинна це пухлина або рецидив. В післяопераційному періоді показано динамічне спостереження за пацієнтами з даною патологією до 3 років.

Актуальним розділом науково-практичної діяльності є вдосконалення діагностики і лікування запальних захворювань. Запалення найчастіше набуває уповільнене перебіг, має схильність до поширення і пошкодження тканин. Таке гіпергіческой перебіг захворювання розвивається на тлі вторинної імунної недостатності. У хворих з ознаками імунодепресії частіше спостерігаються важкі форми одонтогенних інфекції. Зростає кількість хворих зі спонтанно виникає вторинною імунною недостатністю, яка проявляється рецидивуючими інфекційно-запальними процесами. Тому актуально прогнозування перебігу запального процесу і обгрунтоване застосування коригуючих заходів на підставі виявлення диференційованих і активаційних молекул лімфоцитів.

Щоб поставити діагноз вторинної імунної недостатності, необхідно обґрунтувати її клініко-лабораторними критеріями, що дозволяють констатувати імунодефіцитний стан. Характерними лабораторними ознаками вторинної імунної недостатності є: зниження загального змісту лейкоцітов- зниження вмісту загальній популяції і субпопуляцій лімфоцитів-порушення продукції цітокінов- порушення синтезу імуноглобулінів. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що хворі з гіпергіческой запаленням в щелепно-лицевої ділянки мають явні ознаки вторинної імунної недостатності, в основному порушення лімфопоезу, що стосуються в більшій мірі иммунорегуляторного ланки Т-лімфоцитів, в меншій мірі - цитотоксичних і В-лімфоцитів.


А.Ю. Дробишев, А.А. Гришин, С.В. Тарасенко, Т.П. Шипкова, В.В. Шулаков
ГОУ ВПО «МДМСУ»