Методичні аспекти. Діагностична оцінка функціональних систем. Функціональна система соціальної взаємодії і професійної реалізації

Виділення даної ФС з точки зору теорії функціональних систем і в рамках методології медичної реабілітології, безумовно, виправдано, так як сукупність складних умовних і безумовних поведінкових актів явно має всі ознаки замкнутої і циклічно організованої структури. Ці ФС, формуючись на базі описаних вище функціональних систем організму і насамперед на базі систем сенсорно-комунікативних функцій, забезпечують пристосовність людини в соціальній (громадської) середовищі і дозволяють виробляти і реалізовувати складні професійні акти.

Саме ці ФС є сполучною ланкою між медичною та соціально-професійною реабілітацією. Виділення їх в самостійні освіти необхідно також для правильного розподілу і концентрації реабілітаційних зусиль. Крім того, для більш швидкого одужання (відновлення біологічних функцій) і подолання пов`язаних із захворюванням соціальних обмежень виявляються дуже важливими можливо раннє відновлення соціальної та професійної функцій, соціальні установки і переконання, а також преморбідні (до хвороби) інтелектуальні особливості і професійні здібності людини.

Основним підходом у дослідженні даних ФС є експериментальне соціально-психологічне дослідження (Еспі), що дозволяє виявляти і аналізувати ті чи інші особливості соціального і професійного поведінки особистості шляхом створення спеціальних тестових соціальних і професійних умов.

Важливість соціально-психологічного обстеження в процесі діагностики стану ФС соціальної взаємодії обумовлена істотним впливом особливостей психіки особистості, особистісних характеристик людини на структуру і якість навколишнього його соціального середовища. Важливо, що особистісна оцінка самим людиною навколишнього його соціального середовища багато в чому зумовлює і формує його поведінкові мотивації до її реконструкції та коригування. Основний принцип вибору методу соціально-психологічного дослідження -адекватні поставленої дослідницької мети і теорії, з позиції якої вона вирішується.

Вивчення реакції особистості проводиться в контрольованих умовах, що дозволяє при формальної класифікації реакцій обгрунтовано виділяти відтворені факти і зіставляти дані, отримані в різних умовах і у різних обстежуваних. Кожна досить розроблена методика включає не тільки правила отримання даних про особу, але і правила їх інтерпретації. Все це дозволяє зробити результати експерименту менш залежними від досвіду, кваліфікації і особистості самого експериментатора.

Методи соціально-психологічного дослідження включають:

• психодіагностичні тести на основі стандартизованого спостереження;
• опитувальні тести;
• аналіз результатів діяльності та поведінкових реакцій людини;
• проведення спеціальних постановочних експериментів.

Всі методики поділяються на свідомі, звернені до свідомості випробуваного (опитувальники), і несвідомі, що використовують несвідомі реакції людини (проектні методики). Основний недолік свідомих методик - суб`єктивна оцінка або свідоме спотворення діагностичної інформації самим пацієнтом. Будь-які види методик досить умовні, так як кожна з них може мати в своєму складі і той, і інший компонент. Найбільш достовірними вважаються результати, отримані при динамічному спостереженні.

А.С. Медведєв