Тактика ведення вагітності при зврп. Тактика при вадах розвитку та зврп

Беручи до уваги обсяг і характер інформації, яка може бути отримана за допомогою ультразвукового дослідження, в даний час з дедалі більшою клінічної точністю стало можливим виявляти, класифікувати і визначати тактику лікування вагітних з ЗВРП. Використання принципів, докладно описаних вище, може сприяти достовірному і постійного зниження перинатальної захворюваності і смертності, зумовлених цим захворюванням. Перш за все необхідно визнати, що розродження як і раніше залишається єдиним ефективним способом лікування даної патології.

З цього випливає, що після встановлення діагнозу роль ехографії полягає в підвішеному визначенні ступенів можливого фетального ризику в порівнянні з неонатальним. У цьому контексті дані, одержані за допомогою ультразвукового дослідження, починають грати не тільки діагностичну, але і визначальну тактику ведення роль. Така еволюція, безсумнівно, внесла свій внесок у те різке зниження частоти перинатальної захворюваності і смертності, яке ми спостерігаємо в даний час.

Він складається з багатьох компонентів і може варіювати в залежності від уподобань і клінічного досвіду дослідників. Пацієнтки можуть включатися в діагностичний пошук з різних причин, найбільш частими з яких є обстеження в зв`язку з появою клінічних підозр на наявність ЗВРП або в зв`язку з виявленням підозрілих ознак при проведенні ехографії з якого-небудь іншого приводу. Іншою причиною може бути наявність багатоплідної вагітності, оскільки клінічно ЗВРП у одного або обох плодів з двійні виявляється досить часто.

На першому етапі обстеження проводиться фетометрія і оцінка функціонального стану плода. Діагностика ЗВРП спочатку завжди ґрунтується на даних фетометрії. У цих випадках рекомендується використовувати оцінку таких параметрів, які не є математичними похідними, наприклад вимір окружності живота плода, хоча можливе визначення та інших взаємозамінних розрахункових показників, таких, як відношення ОГ / ОЖ, маса плода або пондеральний індекс. Виявлення нормальних значень окружності живота і нормального функціонального стану дозволяє практично виключити діагноз затримки внутрішньоутробного розвитку у плода з точно встановленим гестаційним терміном.

ведення вагітності

повторне дослідження в таких випадках може бути показано тільки, якщо виникає зміна в стані матері або клінічна підозра на наявність ЗВРП продовжуватиме зберігатися або з`явиться знову. У пацієнток з невідомою датою останньої менструації показано проведення повторних обстежень з інтервалом (зазвичай один раз в 2 тижні), необхідним для оцінки темпів росту плода (або їх зниження). Якщо при повторному огляді функціональний стан плода залишається нормальним і виявляються нормальні темпи зростання фетометричних параметрів, пацієнтка може бути безпечно розцінена як має помилкові дані про дату останньої менструації і виключена з алгоритму спостереження, пов`язаного з підозрою на ЗВРП.

Якщо при первинному обстеженні пацієнтки з невідомої датою останньої менструації виявляються значення деяких фетометричних показників нижче прикордонних значень (нижче 5-го проценти-ля) або вони починають виявлятися при повторному огляді, таким вагітним встановлюється діагноз ЗВРП і подальшої завданням діагностики стає визначення етіології, ступеня тяжкості та прогнозу захворювання. Ультразвукова оцінка стану таких плодів повинна проводитися не рідше одного разу на тиждень, і консервативне ведення може тривати до тих пір, поки темпи зростання плоду і його функціональні показники залишатимуться в межах нормальних значень. Активна тактика у таких плодів може застосовуватися тільки, коли буде підтверджена їх зрілість і розродження стане пов`язане з мінімальними труднощами.

при виявленні у плода важких пороків розвитку, як правило, вибирається консервативна тактика ведення вагітності, оскільки вона дозволяє мінімізувати ступінь материнського ризику. У нашій клініці термінове розродження буває показано всім плодам з затримкою внутрішньоутробного розвитку незалежно від терміну гестації, які мають низькі значення біофізичного профілю або ізольоване виражене маловоддя, що оцінюється за суворим критеріям (найбільший «вертикальний кишеню» менш 1 см), а також якщо є поєднання цих двох ознак у плодів, які досягли гестаційного віку 25 тижнів вагітності.

Дані, отримані при допплерометрії кровотоку в артеріях пуповини і при оцінці пропорційності розвитку плода, не використовуються при вирішенні питання про прискорення проведення розродження, а служать для визначення необхідної частоти повторних обстежень. При виявленні очевидного підвищення значень ПІ або нульового діастолічного кровоплину спостереження повинно бути більш інтенсивним. В даний час питання про необхідність проведення термінового розродження при виявленні зворотного діастолічного кровоплину в артерії пуповини у плода продовжує дискутуватися, однак найбільш імовірним видається, що з накопиченням клінічного досвіду така знахідка теж стане показанням до негайного втручання.

У плодів з затримкою внутрішньоутробного розвитку, обумовленої плацентарної недостатністю або іншими причинами, за встановленими в нашій клініці правилам консервативне спостереження може проводитися тільки до тих пір, поки не буде встановлена зрілість плода і не з`явиться можливість для розродження з мінімальним ризиком для нього і для матері. Така тактика ведення була використана нами у понад 1200 вагітних з підтвердженою ЗВРП і дозволила знизити скориговану перинатальну смертність (без урахування плодів з аномаліями розвитку) до 12,5 випадків на 1000 пологів, що було достовірно нижче очікуваних показників в даній популяції (60-80 випадків на 1000 пологів).


Поділитися в соц мережах:

Cхоже