Реанімаційні заходи при першій допомозі дезінтоксикаційна терапія. Киснева терапія

Киснева терапія (кисень)

Здійснюється в основному при гіпоксичних состояніях- особливо ефективна при артеріальній гіпоксемії (гіповентиляція легенів та ін.) При гострій дихальній недостатності, грубі порушення вентиляції застосовується в комплексі з ШВЛ. Подається киснево-повітряна суміш (20%, 30%, 40%, 60%, 80%, оптимальна концентрація - 40-60%) Тривале застосування концентрацій понад 80% неприпустимо.

При помірних порушеннях вентиляції без гіперкапнії використовують прозорі пластмасові лицьові маски, носові катетери- концентрація кисню зазвичай в межах 40-60%, швидкість потоку - 3 8 л / хв (точне регулювання неможлива) Контрольована оксигенотерапія здійснюється масками, тентом з регулюючими сопламі- постійна концентрація суміші - 25-35%, швидкість потоку - до 30- 40 л / хв.

На догоспітальному етапі переважне застосування мають кисневі інгалятори КІ-ЗМ, КІ-4, І-2, кисневі станції типу КІС і ін. Регульована подача суміші- 10-100%. Кисень (в суміші з повітрям) може подаватися також через апарати для ШВЛ. Дихальний газ вводиться через маску або гумовий катетер при необхідності тривалої оксигенотерапії.

Оксигенотерапія проводиться під постійним наглядом і контролем медперсоналу.

техніка

Підготувати систему із зволожувачем кисню (наприклад, банку апарату Боброва з водою або 2% розчином натрію гідрокарбонату) Перевірити герметичність з`єднань. Підключити систему до апарату, перевірити її в роботі. Наповнити киснем дихальний «мішок». Хворий лежить на спині.

Оксигенотерапія через дихальну маску

Підготувати маску до роботи: надути гумовий балон, підключити маску до системи, перевірити герметичність з`єднання. Включити систему подачі киснево-повітряної суміші. Накласти на обличчя дихальну маску Перевірити герметичність її прилягання, закріпити за допомогою стандартних потиличних фіксаторів.

Оксигенотерапія через катетер

Стерильний катетер акуратно полити стерильним вазеліновим маслом або гліцерином. Ввести катетер в нижній носовий хід і далі в порожнину глотки. Перевірити правильність положення катетера. Фіксувати дистальний відділ катетера липким пластиром в області скроні. З`єднати катетер з системою. Перевірити герметичність з`єднань. Включити систему подачі киснево-повітряної суміші.

Контроль за ефективністю - за загальним станом хворого, зменшення задишки, ціанозу, відновленню кольору шкіри, нормалізації гемодинаміки, стійкості лікувального ефекту.

Можливі ускладнення: блювота, аспірація блювотних мас в легкіе- сухість слизової оболонки глотки, фарингіт (при високих концентраціях кисню, при тривалому використанні катетерів), проведення катетера в стравохід прогресування гіпоксіі- пролежні трахеї, гіпероксія, денітрогенація- головні болі, судоми, кома - ателектази легенів, пневмонії та ін. (при використанні 80-100% суміші протягом декількох днів)

Конікотомія (крікотіреотомія, ларінгостомія)

Вельми проста, доступна, бистропроводімая операція (здійснюється протягом до 1/2 хв) Виконується в екстрених ситуаціях, при гострій асфіксії, в умовах неможливості виконання трахеостомії, інтубації трахеї.

Проводиться будь-яким ріжучим інструментом. Операція здійснюється без анестезії - при гострій асфіксіі- в інших випадках проводиться знеболення шкіри, передній поверхні шиї новокаїном - 0,5-1% розчином з адреналіном - 0,1% розчином (1 крапля на 5 мл новокаїну).

Трансназальная катетеризація
Мал. 34. Трансназальная катетеризація, а - визначення довжини введеної частини катетера, б - введення катетера через нижній носовий хід, в - положення катетера, г - один із способів фіксації катетера, інгаляція киснево-повітряної суміші через катетер, д - метод інгаляції кисню з допомогою катетера, введеного черезшкірно. міру, шітоперстневндную мембрану (див. рис. 33)

техніка

Хворий лежить на спині, на валику під плечовим поясом. Голова максимально закинута, нижня щелепа піднята.

Визначити місце розташування перстневидного хряща, знайти щитоперстневидной мембрану: I, II пальцями правої руки фіксувати щитовидний хрящ- II палець лівої руки вести знизу вгору по середній лінії, від яремної вирізки до першого щільного піднесення - перстневидного хряща- вище його, між ним і нижнім краєм щитовидного хряща визначається поглиблення, куди входить кінчик пальця - тут розташовується щитоперстневидной мембрана (рис. 35)

Конікотомія
Мал. 35. Конікотомія.
а, б - принципова схема а гортань, вид спереду, отвір в щитоперстневидной мембрані, б гортань, вид збоку, 1 - щитовидний хрящ, 2 - перстнеподібний хрящ. 3 щитоперстневидной мембрана, 4 - місце розрізу, 5 трубка (катетер) в трахее- в - техніка проведення коникотомии голова в положенні максимального тильного розгинання, розріз м`яких тканин і мембрани.

Зробити поперечний розріз шкіри довжиною до 1,5 см. Ввести в розріз кінчик II пальця лівої руки, знайти мембрану- по нігтя пальця поперечно розсікти її. Ввести в отвір трубку (зовнішню частину трахеостомической канюлі або будь-яку підручну трубку) Фіксувати трубку Виробляти ШВЛ. Накласти шви, обробити рану

Можливі ускладнення: недостатньо активний розвиток репаративних процесів в рані (може знадобитися пластична операція) - поранення судин, хрящей- періхондріт- пошкодження задньої стінки гортані, стравоходу (при надмірно грубому, глибокому розрізі), стеноз гортані (при знаходженні в ній трубки більше 2 3 діб)

В.Ф. Богоявленський, І.Ф. Богоявленський
Поділитися в соц мережах:

Cхоже