Нефрогенних причини гіпертонічної хвороби. Участь надниркових залоз у розвитку гіпертонії

Наявні в літературі розбіжності, може бути, пов`язані з тим, що при описі морфологічних змін в надниркових залозах не завжди враховувалася стадія захворювання, а між тим зіставлення з клінічними проявами гіпертонічної хвороби має дуже істотне значення, тому доцент нашої клініки М. П. Андрєєва спільно з відділом патологічної анатомії ІЕМ ( 1959) детально вивчила стан надниркових залоз, отриманих від 148 осіб, загиблих від гіпертонічної хвороби, і провела ретельне зіставлення зі стадіями захворювання.

М. П. Андрєєвої вдалося встановити, що середня вага надниркових залоз у гіпертоніків чітко перевищує вагу наднирників в контрольній групі. Вага наднирників був тим вище, чим важче протікала гіпертонія. Вивчення співвідношення коркового і мозкового речовини показало явне збільшення маси мозкової речовини в ранніх стадіях захворювання, тоді як в пізніх стадіях відзначалася гіперплазія коркового шару. Ці дані були підтверджені і гістологічно на східчастих серіях зрізів.

У ранніх зтадіях гіпертонічної хвороби спостерігалася гіперплазія клітин мозкового шару, а в пізній (нефрогенної) стадії відзначена гіперплазія клітин коркового шару. Поряд з цим в нефрогенної стадії нерідко вдавалося спостерігати також і атрофічні і дегенеративні процеси. Застосування гистохимических і біохімічних методів дослідження тканини наднирників дозволило М. П. Андрєєвої прийти до висновку, що в початкових стадіях гіпертонічної хвороби спостерігається деяке збільшення ліпідів і холестерину в клітинах надпочечніков- з певною часткою ймовірності можна розцінювати цю обставину як прояв підвищеної секреції стероїдних гормонів. У нефрогенної же стадії, згідно з тими ж показниками, відзначається поступове зниження функції клітин коркового шару.

ці морфологічні спостереження цілком відповідають клінічним враженням про участь наднирників в патогенезі гіпертонічної хвороби. Цілком ймовірно, що активація функції надниркових залоз спостерігається вже в ранніх стадіях гіпертонічної хвороби. Підтвердженням такого припущення можуть служити спостереження ряду авторів (Mendlowitz з співавт., 1965), які виявили значні зміни в обміні катехоламінів в самих ранніх стадіях гіпертонічної хвороби і навіть у осіб в прегіпертоніческом стані.

У більш пізніх стадіях, коли включається нирковий прессорний механізм, відбувається активація секреції альдостерону та інших мінералокортикоїдів, що отримує своє відображення в гіперплазії коркового шару надниркових залоз. У далеко зайшли фінальних стадіях захворювання відбуваються вже дистрофічні і дегенеративні зміни в надниркових залозах. Артеріальний тиск в цьому періоді підтримується на високому рівні, по-видимому, переважно за рахунок ниркового прес-сорпа механізму.

Подання про участь надниркових гормонів в патогенезі гіпертонічної хвороби отримало своє відображення і в сучасних методах лікування цього захворювання. З огляду на провідну роль катехоламінів в підтримці судинного тонусу, було запропоновано велику кількість засобів, що впливають на активність адреналової системи.

Відкриваються нові можливості впливу на рівень катехоламінів в організмі різними шляхами. Можна перешкоджати біосинтезу катехоламінів, їх депонування, надходженню в кров або впливати на їх ферментативне инактивирование.