Профілактика парентеральних інфекцій при наркоманії. Виявлення віл-інфекції

Відео: Зараження гепатитом. П`ять шляхів передачі гепатиту!

Повідомлення про позитивному результаті тесту повинно відбуватися в строго конфіденційній обстановці.

Формулювання повідомлення повинна бути короткою і нейтральною.

Пацієнту треба дати час на обдумування інформації і допомогти прийняти її.

Потрібно з`ясувати, чи правильно він розуміє сенс результату, і ще раз роз`яснити, що означає діагноз ВІЛ-інфекції-однак не варто обговорювати можливий прогноз зараження і оцінювати ймовірну тривалість життя.

Звістка про виявлення ВІЛ-інфекції сприймається, зазвичай, як смертельний вирок, і у хворого може розвинутися цілий комплекс психогенних реакцій:
• страх смерті і самотності;
• боязнь заразити близьких;
• відчуття втрати стабільності і перспективи;
• тривога через можливе розголошення діагнозу;
• почуття провини перед тими, хто міг опинитися зараженим;
• суїцидальні думки і дії;
• агресивність по відношенню до можливого джерела зараження та ін.

У наркологічній практиці звістка про ВІЛ-позитивності може привести до відмови від лікування. Вважаючи себе приреченим, пацієнт не бачить більше сенсу боротися із залежністю.

Можна виділити три етапи консультування після отримання та пред`явлення позитивного результату:
• консультування в період емоційної кризи;
• консультування щодо вирішення проблем;
• консультування щодо прийняття рішень.

В період емоційної кризи, розгубленості і безпорадності пацієнта консультант повинен бути здатний до співпереживання і участі. Він повинен правильно реагувати на страхи хворого, допомагати йому опановувати своїми почуттями. При цьому не можна давати пацієнтові неправдиві запевнення і применшувати вагу тіла положення. Потрібно визнати серйозність проблеми і запропонувати допомогу.

Після періоду адаптації

Після періоду адаптації слід докладніше розглянути виникають перед пацієнтом проблеми, намітити шляхи їх вирішення і орієнтувати його на відповідальне і зважене поводження.

Хворий повинен чітко усвідомити, що подальший перебіг ВІЛ-інфекції багато в чому залежить від його поведінки і способу життя. Потрібно утримати хворого від відмови від лікування і переконати, що воно істотно збільшує його шанси тривало і ефективно боротися з ВІЛ.

Прийом наркотичних засобів повинен розглядатися не як спосіб «відходу від реальності», а як фактор, що збільшують розвиток ВІЛ-інфекції та сприяє її більш важкому перебігу. Практика показує, що для деяких пацієнтів діагноз ВІЛ-інфекції стає серйозним мотивом відмови від подальшої наркотизації і стимулом до лікування обох захворювань.

На наступному етапі консультування необхідно намітити стратегію подальшої поведінки пацієнта і зорієнтувати його на прийняття самостійного і відповідального рішення щодо свого майбутнього. Корисно окреслити з пацієнтом коло близьких людей, які могли б надати йому підтримку і допомогу, а також запропонувати йому інформацію про медичні, соціальні та громадських організаціях, які допомагають ВІЛ-інфікованим.

Консультування споживачів ПАР повинні здійснювати фахівці, які володіють прийомами психологічного консультування і методами профілактики парентеральних інфекцій (R.Brooner, M.Kidorf, V.King etal., 1998).

Профілактика парентеральних інфекцій серед споживачів ПАР, не обертаються в ЛПУ, реалізується через спеціальні програми "зменшення шкоди" ("Harm Reduction").

До них, перш за все, слід віднести широко поширені і з успіхом застосовуються в таких країнах, як Австралія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Великобританія та інших, програми обміну голок і шприців і поширення дезінфікуючих засобів.

У цих програмах використовуються різні форми інформування та просвіти, методики навчання добровольців і колишніх наркоманів, впровадження волонтерів в співтовариства, так звана вулична робота зі споживачами ПАР ( «outreach work») і ін (В. Звєрєв, Ю.Саранков, 1999 Centers for Disease, 1998 Heroin Addiction in Europe, 1997 D.Paone, J.Clark, Q.Shi et al., 1999 R.Robles, H.Colon, T.Matos et al., 1998).

Основним завданням цих програм є зведення до мінімуму шкоди, що завдається вживанням наркотиків, - ризику ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів В і С, постін`єкційних абсцесів, ендокардиту та ін.

Дослідники, які беруть участь в реалізації таких програм, вважають, що вони дозволяють встановлювати контакт з тими наркоманами, у яких до цього була відсутня мотивація до звернення за допомогою, а відвідування пунктів обміну голок і шприців з часом має сприяти їх залученню до медичних та соціальних послуг (R .Brooner, M.Kidorf, V.King et al., 1998 DSDes Jarlais, T.Perlis, SRFriedman et al., 1998 R.Heimer, K.Knoshnood, D.Bigg et al., 1998 B .Junge, D.VIahov, E.Riley et al., 1999).

Різні види замісної терапії

До методик, які використовуються з метою зниження шкоди від внутрішньовенного введення наркотиків, слід також віднести і різні види замісної терапії (Н.А.Должанская, В.Ф.Егоров, Н.В.Харькова, 1994). Так, D.R.Gibson (1999) зі співавторами вказує, що метадонова терапія є ефективним засобом зниження ризику зараження ВІЛ серед осіб, що вживають ін`єкційні ПАР, що було підтверджено переважною більшістю проведених досліджень в цій області.

Програми навчання персоналу наркологічних установ всіх рівнів, починаючи з адміністрації і закінчуючи молодшим медичним персоналом, передбачають систематичні заняття, які спираються на сучасні уявлення про парентеральних інфекціях і останні досягнення в області їх профілактики.

Програми орієнтовані на підготовку персоналу для роботи в умовах підвищеного ризику інфікування і озброюють медичних працівників методиками надання консультативної допомоги пацієнтам і способами самозахисту і запобігання можливого поширення внутрішньолікарняної інфекції (О.П.Сараджева, Н.А.Должанская, Н.В.Харькова, 1994. - Підготовка середнього медичного персоналу, 1999).

Необхідно враховувати, що медичний персонал лікувально-профілактичних установ відноситься до контингенту підвищеного ризику зараження вірусними парентеральними гепатитами і ВІЛ-інфекцією.

Робота медичного персоналу наркологічних установ (підрозділів) повинна будуватися з урахуванням того, що будь-який пацієнт може бути заражений ВІЛ-інфекцією (а також ВГВ і ВГС), хоча сам факт зараження не завжди вдається підтвердити методами лабораторної діагностики.

Тому основним слід визнати принцип універсальності заходів профілактики, що має на увазі відношення до кожного хворого як до потенційного джерела цих інфекцій, що вимагає відповідного звернення з ним і з його біологічними рідинами незалежно від конкретного діагнозу.

Цим же принципом слід керуватися при проведенні дезінфекції в разі розбризкування крові хворого або інших біологічних рідин.

Універсальні заходи профілактики передбачають використання індивідуальних засобів захисту і правильне поводження з використовуваними гострими (колючими і ріжучими) медичними інструментами. Індивідуальні засоби захисту (бар`єрні методи) повинні обов`язково застосовуватися при контактах медичного працівника зі слизовими оболонками хворого або раневими поверхнями, а також при роботі на відповідному обладнанні.

Бар`єрні методи можуть бути безпосередніми (наприклад, використання захисного одягу зокрема, рукавичок) і непрямими (використання спеціального обладнання).

Універсальні заходи профілактики повинні застосовуватися при роботі з кров`ю, препаратами крові та іншими біологічними рідинами.

З огляду на ту обставину, що вірус гепатиту В з трьох зазначених збудників є найбільш контагіозний і максимально стійким до впливів зовнішнього середовища, забезпечення протиепідемічних заходів, покликаних унеможливлювати поширення гепатиту В, одночасно «перекриває» і шляхи передачі ВІЛ-інфекції та гепатиту С.

Тому дотримання прийнятих протиепідемічних стандартів для гепатиту В в даний час є універсальною мірою профілактики парентеральних внутрішньолікарняних інфекцій.

На закінчення слід підкреслити, що парентеральні інфекції та їх профілактика стали невід`ємною складовою частиною наркологічної практики, і лікарі-наркологи є сполучною ланкою між невеликою частиною пацієнтів, які вдаються до медичної допомоги, і численними споживачами ПАР, які залишаються поза увагою фахівців.

Їх діяльність з профілактики ВІЛ-інфекції та парентеральних гепатитів серед пацієнтів диспансерів і стаціонарів може опосередковано впливати на значно більшу кількість людей, в тій чи іншій мірі залучені до споживання психоактивних речовин і входять до групи високого ризику зараження цими інфекціями.

Н.А. Должанська, Т.С. бузина