Біохімічна пренатальна діагностика муковісцидозу, гіперплазії кори надниркових залоз.

З 1980 до 1985 р, т. Е. До появи молекулярних методів, допологова діагностика муковісцидозу проводилась виключно на підставі вивчення активності деяких ферментів кишечника плоду в АЖ. Ідея ПД цього захворювання шляхом дослідження активності ферментів мікроворсинок кишечника виникла в зв`язку з тим, що серед клітин АЖ велику частину складають епітеліальні клітини плоду.

Було встановлено, що характерні для хворого плода зміни в спектрі білків АЖ визначаються протягом порівняно короткого періоду (з 16 по 20 тижнів вагітності) і, по-видимому, є результатом порушення прохідності кишечника внаслідок транзиторного або персістіруюшего ілеусу. Групою англійських дослідників були розроблені і основні критерії верифікації діагнозу муковісцидозу у плода, такі як меконіальний і Леус, підвищений вміст альбуміну в меконій тонкого кишечника, наявність змін в вивідних протоках підшлункової залози.

Незважаючи на розвиток молекулярно-генетичних дослідженні муковісцидозу, діагностика цього захворювання молекулярними методами нерідко істотно ускладнена в зв`язку з тим, що в родині високого ризику, де хворий на муковісцидоз дитина вже помер, мутації гена муковісцидозу не вдається ідентифікувати. Отже, стають неможливими як пряма, так і непряма молекулярна діагностика. Особливо часто така ситуація зустрічається в нашій країні, де молекулярними методами ідентифікується не більше 65-70% мутантних хромосом, а число сімей високого ризику, які звертаються для ПД муковісцидозу, у яких хвора дитина вже помер, досягає 80%. Всі ці сім`ї будуть вважатися повністю неінформативними, тобто непридатними для ПД молекулярними методами. Якщо мутація гена трансмембранного білка ідентифікована тільки у одного з батьків і дослідження поліморфізму в зв`язку з відсутністю хворої дитини безглуздо, сім`я вважається частково інформативною. Біохімічна ПД муковісцидозу у II триместрі проводиться в частково інформативних сім`ях, якщо плід отримав відому мутацію від одного з батьків, або в повністю неінформативних сім`ях.

В нашій країні біохімічна допологова діагностика муковісцидозу була розпочата в 1986 р в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР (Санкт-Петербург), а з 1987 року проводиться в створеному в Інституті акушерства і гінекології ім. Д.О. Отга Всесоюзному, а нині Всеросійському центрі пренатальної діагностики муковісцидозу. Детально методика біохімічної діагностики муковісцидозу наведена в огляді.

Біохімічна пренатальна діагностика вродженої гіперплазії кори надниркових залоз

Однією з найбільш поширених ферментопатий є адреногенітальний синдром (ВГКН), обумовлена порушенням синтезу кортизолу внаслідок недостатності ферменту 21-гідроксілати. Частота цього захворювання серед новонароджених складає 1/5000 - 1/15 000. Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування і характеризується вираженим генетичним і клінічним поліморфізмом.

ПД сольтеряющей форми гіперплазії наднирників в II триместрі вагітності методом дослідження гормонів проводиться з середини 70-х років. У Росії ці дослідження виконуються в Москві в НЦАГіП РАМН. Амніоцентез проводиться на 9-12-й або 16-24-му тижні вагітності. Оптимальним терміном вважаються 10-11 тижнів, коли при виявленні хворого плода можна перервати вагітність до 12 тижнів. Діагноз ставиться шляхом визначення в АЖ рівня 17-оксипрогестерона за допомогою радиоиммунологического методу. Слід, однак, нагадати, що в даний час більш надійним і ефективним вважається метод ДНК-діагностики адреногені-тального синдрому.

Ген 21-гідроксилази ідентифікований і картирован. Детально вивчені найбільш часто зустрічаються мажорні мутації, характерні для жителів Росії. Молекулярна діагностика ВГКН проводиться в Медико-генетичному науковому центрі (Москва) і Інституті акушерства і гінекології ім. Д.О. Отта РАМН (Санкг- Петербург).