Стан жувальних м`язів за даними електроміографії у хворих з явищами бруксизма

термін «бруксизм»Вперше ввів Miller в 1938 р Він походить від грецького слова BRUCHAI - скреготіння зубами. У стоматології це явище відоме під різними термінами: «бруксизм», «бруксоманія», «ефект Каролі», «оклюзійний невроз». За літературними даними вітчизняних і зарубіжних авторів, бруксизмом страждають від 5 до 81% (Gross, Mathews, 1986 N. Widgorovicz-Manowerowa, 1979- Lindvist, 1974- R Jankelson, 2002- О.Ю. Хорев, 1996- BH Трезубов, 2004- К. Ронкін, 2008).

З 70 хворих, які звернулися в зв`язку з неефективним протезуванням на кафедру ортопедичної стоматології, у 32 в анамнезі виявлено явища бруксизма.

«Бруксизм» - це порушення нервової регуляції рухових функцій нижньої щелепи, що виражається в мимовільних скороченнях жувальних м`язів і розмелюють рухів нижньої щелепи. G. Мс Coy в 1982 р на підставі вивчення копалин черепів зробив висновок, що бруксизм слід за людиною з століття в століття.

Ще в 1901 р М. Karolyi вважав, що бруксизм є наслідком підсвідомої активності жувальної мускулатури, приватною формою парафункций жувальних м`язів, яка є однією з причин розвитку захворювань пародонту і втрати зубів. Відомо, що бруксизм може викликати м`язовий спазм і біль в жувальних м`язах. Це в свою чергу призводить до обмеження рухливості нижньої щелепи і, як наслідок, до порушення артикуляції і жування. За літературними даними, бруксизм є причиною больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) в 72% випадків (J.Carlson, 1999).

На сьогоднішній день відсутня єдина думка про етіологію і патогенез бруксизма. Деякі фахівці вважають, що бруксизм є однією з форм порушення сну, про що свідчить наявність цього захворювання в Міжнародній класифікації захворювань сну. Виходячи з цього, проведено дослідження Електроміографічні активності жувальних м`язів в нічний час і зареєстровано до 5 нападів бруксизма за ніч із середньою тривалістю приблизно по 8 сек (Clarke et al.).

Складності диференційної діагностики та низька ефективність ність лікування пацієнтів з бруксизмом і пов`язаними з ним ускладненнями вимагають додаткового вивчення цієї проблеми.

Мета дослідження - Оцінити стан жувальних м`язів у хворих з бруксизмом. Обстежено 32 хворих з бруксизмом (12 чоловіків, 20 жінок) у віці від 25 до 60 років. Проведено клінічне обстеження, поверхнева електроміографія жувальних м`язів (ЕМГ).

Електроміографія проводилася протягом години (електроміомоніторінг). При обстеженні дотримувалася тиша, пацієнту рекомендувалося максимально розслабитися, деякі пацієнти засипали. Обстеження проводилося на 2-канальному портативному електроміографії (НВО «РИТМ», м Таганрог). Застосовувалися стандартні одноразові електроди з межелектродним відстанню 15 мм. Відводять електроди при цьому методі реєстрації ЕМГ розташовувалися на поверхні шкіри над руховими точками досліджуваних м`язів.

Результати. При проведенні клінічного обстеження у 27 хворих виявлено дисфункція СНЩС, з них у 23 - знижений прикус, у 9 хворих - генералізований пародонтит, що супроводжується зниженням прикусу, у 14 хворих - підвищена стертість, характерна для бруксизма в поєднанні зі зниженням прикусу. У 20 обстежених з 32 пацієнтів виявлено дефекти зубних рядів.

За даними електроміографії у 7 з 32 обстежених хворих зареєстрований гіпертонус жувальних м`язів - середня амплітуда (АСР) в тоническом спокої більше 0,8 мВ, при цьому у 5 пацієнтів інтактні зубні ряди. Вік цих хворих - від 25 до 33 років. У 2 хворих тонус жувальних м`язів в стані функціонального спокою в межах норми (АСР. Від 0,5 до 0,8 мВ). У 23 хворих з 32 обстежених тонус жувальних м`язів в стані функціонального спокою нижче норми (АСР менше 0,3 мВ). Вік цих хворих - від 40 до 60 років.

Таким чином, за нашими даними, бруксизм в 94% спостережень супроводжується функціональними порушеннями жувальних м`язів. Порушення виражаються як в гіпертонусі, так і в зниженні тонусу жувальних м`язів. Як показує дане дослідження, цілком ймовірно, що з віком жувальні м`язи зі стану гіпертонусу переходять в стан гипотонуса, що можна пояснити фізіологічними особливостями поперечно-смугастих м`язів.


І.В. Войтяцкая, Т.А. Лопушанська, Л.Б. Петросян, Е.А. Калмикова
ГОУ ДПО «Санкт-Петербурзька медична академія післядипломної освіти»