Артроскопічні критерії нестабільності колінного суглоба у дітей та дорослих

У травматолого-ортопедичному відділенні № 1 ГБ № 9 з 2000 по 2004 рік нами проліковано 30 хворих з пошкодженням капсульно-зв`язкового апарату колінного суглоба, з тієї чи іншої стадією компенсації. З них чоловіків було 21, жінок - 9. Вік хворих становив від 15 до 62 років. Пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя (спортсмени, фіз. Активні молоді люди), проліковано 24.

Механізм травми в більшості випадків ротаційний, в результаті подворачіванія гомілки. У перші 4 місяці після травми проліковано 21 людина- в терміни від 1 року до 10 років - 9 осіб.

Явні клінічні ознаки нестабільності (симптоми «переднього і заднього висувних ящиків», тест Lachman) визначалися у 12 осіб (40%).

УЗД-ознаки внутрішньосуглобового пошкодження зв`язок виявлено у 12 осіб (40%). Всім хворим виконана ревізійна артроскопія. При цьому пошкодження ПКС з частковим розривом виявлено у 15 хворих-повний розрив ПКС - виявлено у 12- частковий розрив ЗКС у 3-х чоловік.

Всім хворим з повним відривом ПКС (12 чол.) Виконана аутопластика зв`язкою кістка-сухожилля-кість. З них пошкодження в стадії декомпенсації було у 3-х, в стадії субкомпенсації - у 9 осіб. Всі прооперовані віднесені до фізично активним пацієнтам. У 15 випадках при артроскопічному втручанні проведена резекція кукси ПКС- при цьому в 11 випадках була стадія компенсації нестабільності колінного суглоба-в 3 - стадія субкомпенсаціі- в одному нестабільність розцінена нами як межа стадій компенсація / субкомпенсация.

У двох випадках ревізійна артроскопія закінчувалася артротомію суглоба (при III типі ушкодження) з фіксацією відірваного фрагмента межмищелкового піднесення по Лі. Аутопластика зовнішньої і внутрішньої колатеральних зв`язок виконана однієї хворої. У всіх пацієнтів нестабільність колінного суглоба усунена під час операції. З другого дня проводилася ЛФК першого і другого періодів. В післяопераційному періоді здійснювалася фіксація суглоба гіпсовою лонгетой або Брейс протягом 2-3 місяців.

висновки:

Відео: Чебоксарська травматологія, ортопедія і ендопротезування

1. Використовувана нами методика застосування ревізійної артроскопії у хворих з підозрою на внутрішньосуглобове пошкодження колінного суглоба дозволяє в 100% випадків діагностувати пошкодження хрестоподібних зв`язок з чітким встановленням типу розриву, в той час як клінічна і УЗ діагностика, за нашими даними, збігається тільки в 40% випадків .
2. Ми вважаємо, що питання про необхідність виконання пластики ПКС при її відриві повинен вирішуватися строго індивідуально, з урахуванням віку пацієнта, характеру пошкодження, ступеня компенсації нестабільності суглоба, супутньої патології, наявності дегенеративно-дистрофічних змін хрящової тканини, професійної діяльності, фізичної активності хворого. Всі пацієнти, прооперовані нами, якими здійснено пластику ПКС, належали до групи працюють, фізично-активних людей у віці від 19 до 40 років.

Для спортсменів, які отримали травму, показання до пластики ПКС можуть вважатися абсолютними, так як найважливіше значення для них має можливість повернення до повноцінних занять спортом. Абсолютними ми також вважаємо свідчення до пластики ПКС у осіб молодого віку з субкомпенсированной і декомпенсированной стадією нестабільності, а також у працюючої категорії людей з мінімальними дегенеративно-дистрофічними змінами в колінному суглобі.


Гелозутдінов Б.Є., Кутова А.В.
МУЗ «Міська клінічна лікарня №9», Челябінськ

Відео: Здоров`я