Акромегалія і гігантизм. Діагноз акромегалії

Відео: Програма «Жити Здорово» від 15 січня 2013 р

При діагностуванні акромегалії слід враховувати стадію захворювання, фазу його активності, а також форму і особливості перебігу патологічного процесу. Доцільно використовувати дані рентгенологічного дослідження і методи функціональної діагностики.

При рентгенографії кісток скелета відзначаються явища периостального гіперостозу з ознаками остеопорозу. Кістки кистей і стоп потовщені, структура їх зазвичай збережена. Нігтьові фаланги пальців пагодообразно потовщені, нігті мають шорстку, нерівну поверхню. З інших кісткових змін при акромегалії постійним є розростання «шпор» на п`яткових кістках, не так часто на ліктях.

Рентгенографія черепа виявляє істинний прогнатизм, розбіжність зубів, збільшення потиличного бугра і потовщення зводу черепа. Часто виявляється внутрішній гиперостоз лобової кістки. Відзначається кальцифікація твердої мозкової оболонки. Підрядні порожнини носа, особливо лобові і клиновидні пазухи, сильно пневматізірованний, що спостерігається також в ґратчастих та скроневих кістках. Відзначається проліферація повітряних осередків соскоподібного відростків. У 70-90% випадків збільшуються розміри турецького сідла (рис. 10).

Величина пухлини гіпофіза при акромегалії залежить не стільки від тривалості захворювання, скільки від характеру і активності патологічного процесу, а також віку, в якому почалося захворювання. Відзначається пряма кореляція між розмірами турецького сідла і рівнем СТГ в крові і зворотна - з віком пацієнтів. Внаслідок зростання пухлини відзначається руйнування стінок турецького сідла. Відсутність рентгенологічних і офтальмологічних ознак пухлини гіпофіза ще не виключає її наявності при акромегалії і вимагає застосування спеціальних томографічних методів дослідження (рис. 10.1).


Грудна клітка деформована, має бочкоподібні форму з розширеними міжреберними проміжками. Розвивається кифосколиоз. Для хребта характерним є зникнення «талії» в вентральних відділах грудних хребців, спостерігаються множинні контури з нашаруванням новоствореної кістки на стару, дзьобовидні виступи і паравертебральні артрози. Суглоби нерідко деформовані з обмеженням їх функції. Явища деформуючого артрозу найбільш виражені в великих суглобах.

Товщина м`яких тканин на підошовної поверхні стоп у хворих перевищує 22 мм і прямо корелює з рівнями СТГ і ИРФ-I. Цей тест може бути використаний з метою визначення активності акромегалії і динамічної оцінки адекватності терапії.

Н.Т. Старкова