Пошкодження нижніх кінцівок. При вогнепальних переломах стегна

При вогнепальних переломах стегна виробляють блокаду стегнового і сідничного нервів. Для блокади стегнового нерва голку вкладають безпосередньо під пупартовой зв`язкою на 1 см назовні від пульсуючого стегнової артерії, на глибину 3-4 см. При цьому кінець голки проникає під апоневроз стегна в м`язове простір, в якому проходить стегновий нерв.

Сюди вводять 0,5% -вий розчин новокаїну в кількості 50-60 мл.

Блокада сідничного нерва може бути здійснена так само, як і блокада стегнового нерва, в положенні пораненого на спині. Для цього довгу голку вколюють кілька кзади і нижче основи великого вертіла (який легко прощупується) і позаду стегнової кістки, просувають горизонтально досередини на 5-6 см (рис 108) і вводять 80-100 мл 0,5% -ного розчину новокаїну. Блокаду сідничного нерва можна робити до при положенні пораненого на животі або на боці. У цих випадках голку вколюють в середину сідничної складки на проекції сідничного нерва (рис. 109). При закритих переломах стегна новокаїнові блокади здійснюються за допомогою введення 30-40 мл 2% -ного розчину новокаїну до місця перелому.



У медсб (ОМО) поранених з вогнепальними переломами стегна оперують тільки за невідкладними (життєвим) показаннями. До числа таких показань відносяться - триваюче кровотеча або наявність джгута, великі руйнування кінцівки, що вимагають ампутації, ускладнення анаеробною інфекцією. Поранених в стані шоку задержізают для проведення протишокових заходів, інших після поліпшення іммобілізації, повторного введення антибіотико і знеболюючих засобів евакуюють в спеціалізований госпіталь.

Первинна хірургічна обробка вогнепальних переломів стегна є тривалу і трудомістку операцію, яка завжди повинна виконуватися під наркозом. У госпіталі перед операцією осязательно проводиться рентгенографія в двох проекціях. За знімком хірург отримує уявлення про характер перелому, визначає розміри, число і розташування кісткових уламків. Тільки за цієї умови хірургічна обробка рани може бути здійснена радикально.

Для успішного виконання її при вогнепальній переломі повинен бути зроблений великий розріз по довжині кінцівки, що проходить через вхідний або вихідний або через те й інше ранові отвори. Рани широко розсовують гачками, розсікають фасцію, після чого починають висічення зруйнованих, змінених за кольором, що не скорочуються і не кровоточать м`язів. Керуючись рентгенограммой, знаходять і видаляють дрібні вільні кісткові уламки. Більші і особливо зберегли зв`язок з м`якими тканинами відламки можуть бути залишені і надалі фіксовані до сталевого стрижня. Для повної обробки всього раневого каналу може знадобитися нанесення додаткових поздовжніх розрізів з подальшим видаленням тканин в глибині рани.

Якщо по ходу хірургічної обробки виявляється розірваний нерв, його зшивають і занурюють в глибину м`язової тканини, намагаючись віддалити від місця, де в подальшому буде утворюватися кісткова мозоль. Якщо поранення супроводжувалося перервою стегнової артерії, то відновлення цілості судини рекомендується здійснювати після фіксації відламків сталевим стрижнем (рис. 110). Така фіксація уламків при певних показаннях може застосовуватися в якості заключного етапу хірургічної обробки рани.


Після закінчення операції проводять контрольну ренгенографію. Рану рясно инфильтрируют розчином антибіотиків і для періодичного зрошення ними в глибину рани вводять тонкі трубки. Іноді накладають на неї рідкісні шви, але частіше залишають відкритою, застосовуючи в подальшому відстрочені первинні або вторинні шви.

При закритих переломах остеосинтез металевим стрижнем слід проводити відкритим способом. При цьому операція виконується під постійним контролем очі і технічно простіша. Основні моменти її здійснюються в такій послідовності. Оголюють місце перелому і в костномозговой канал центрального уламка вводять ретроградно металевий стрижень.

Короткими ударами молотка пробивають тонку пластинку кістки на верхівці великого вертіла, через невеликий розріз шкіри проникають до виступаючого кінця стрижня і виводять його верхній кінець назовні. Після зіставлення відламків в рані стрижень просувають в костномозговой канал дісталиюго уламка (рис. 111). При роздроблених переломах великі осколки кістки не видаляються, а фіксуються до металевого стрижня за допомогою ниток. У більшості випадків вони потім вростають в кісткову мозоль.


В даний час для остеосинтезу запропоновано кілька типів стрижнів (рис. 112). Кращими з них є такі, які мають фрезеровані канавки (стрижень А. Н. Беркутова і ін.). Завдяки цим канавкам досягається більш міцне зчеплення стержня з кісткою і виключається можливість периферичного зміщення дистальної частини кінцівки.


При дуже низьких переломах стегнової кістки введення металевого стержня краще проводити через надвиростки її. Вводять один або два стержня. Для цього підбирають стрижні, піддаються вигину в кістковому каналі (рис. 113).


Остеосинтез переломів металевими стрижнями проводиться під ендотрахеальним наркозом з м`язовими релаксантами.

Після остеосинтезу сталевим стрижнем, як правило, потрібна додаткова фіксація гіпсовою лонгетой, а іноді навіть і глухий циркулярної гіпсової пов`язкою. У тих випадках, коли внутрішньокістковий остеосинтез з тих чи інших причин (шок, анаеробна інфекція, виражена гнійна інфекція) не може бути застосований, пошкоджена кінцівка фіксується гіпсовою пов`язкою.

Глуха гіпсова пов`язка при переломах стегна накладається в спеціалізованих госпіталях з дотриманням тих правил, які викладені на початку глави. На ортопедичному столі усувають зміщення уламків і виробляють рентгенографію, після чого приступають до накладення самої пов`язки. Евакуація в гіпсовій пов`язці дозволяється після того, як пов`язка висохне.

У тих випадках, коли є протипоказання для накладення гіпсової пов`язки і за характером перелому не можна використовувати сталевий стрижень, в тилових госпіталях застосовують скелетневитягування (рис. 114).


А.Н. беркутів