Метод біологічного зворотного зв`язку при лікуванні головного болю

Відео: Біологічна Зворотній зв`язок (БОС)

Норберт Вінер визначив «зворотний зв`язок» як спосіб регулювання на основі безперервного надходження нової інформації про функціонування системи [цит. по S. Diamond, 1983].

На слушне міркування D.J. Dalessio (1981) і S. Diamond [1983], вивчення біологічного зворотного зв`язку (БОС) йде корінням в вчення І.П. Павлова і К.М. Бикова про умовні рефлекси і регулюючої ролі кори.

Розвиваючи ці ідеї, П.К. Анохін (1979) показав, що принципом зворотного зв`язку належить вирішальна роль в регулюванні як вищих пристосувальних реакцій людини, так і його внутрішнього середовища.

Лікувальне застосування методу БОС передбачає, що інформація про роботу органів і систем виходить за допомогою записуючого устаткування, посилюється і подається людині у вигляді звукового або візуального сигналу.

Таким чином, аферентна інформація йде по штучним каналам, що створює нову «петлю» зворотного зв`язку. З клінічної точки зору за допомогою БОС людина навчається довільно регулювати деякі функції, наприклад частоту серцевих скорочень і дихання, напруга скелетної мускулатури, тонус і кровонаповнення судин і т.д.

Для лікування головного болю метод БОС застосували T.S. Віdrynski (1970), J. Sargent з співавт. (1972), J.L. Medina з співавт. (1976).

При болю судинного типу об`єктом реєстрації є пульсація поверхневої скроневої артерії або судин кисті (реографія), рідше - температура шкіри скроні або кисті (термометрія) [Allen RA, Mills GK, 1982- KnappT.W., 1982- Shapiro D., Goldstein JB , 1982].

При болю м`язового напруги реєструють ЕМГ лобових м`язів або м`язів шиї, рідше м`язів передпліччя [Hudzinski L.G., 1983- PaivaT. et al., 1983], причому ефективніше реєстрація ЕМГ м`язів шиї [Hudzinski L.G., 1983]. Для реєстрації нейрофізіологічних зрушень при змішаній судинно-м`язового болю припускають одночасну запис ЕМГ і термометрію [Diamonds., 1983].

S. Diamond (1983) так описує програму лікування за допомогою БОС: спочатку хворому пояснюють роль окремих етапів лікування, знайомлять з обстановкою приміщення і реєструє апаратурою. У довірчій бесіді домагаються позитивної установки хворого на це лікування. На першому етапі [4 тижнів.] Хворі проходять курс аутогенним тренування 2-3 рази на тиждень в поліклініці і щодня повторюють заняття 1 2 рази самостійно в домашніх умовах.

Після цього приступають до сеансів по методу БОС. Як і аутогенне тренування, їх проводять в комфортабельній обстановці, що сприяє розслабленню і заспокоєнню. Звуковий сигнал, що відображає регистрируемую функцію, регулюється так, щоб бажана зміна функції - збільшення кровонаповнення і температури кисті, зменшення пульсації скроневої артерії або зменшення напруги м`язів - призводило до зниження звуку.

В іншому випадку посилення звуку при досягненні бажаного ефекту стане заважати довільному контролю як стресовий фактор. В ході заняття хворий навчається довільно зменшувати пульсацію скроневої артерії, а пацієнти з болем м`язового напруги - Розслабляти м`язи (у цих хворих намагаються знайти триггерную зону, яка включає напругу м`язів голови).

Тривалість заняття від 15 до 60 хвилин залежно від успіхів учня, їх повторюють 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів. З початку лікування хворий обов`язково веде щоденник, в якому зазначає частоту і інтенсивність болю і ефективність спроб купірувати біль з використанням отриманих навичок. Інтенсивний стаціонарний курс БОС триває 2 тижні. по 2-3 сеанси щодня.

За даними S. Diamond (1983), узагальнюючим 4-річний досвід клініки головного болю, при лікуванні 395 хворих у віці від 6 до 72 років поліпшення наступило в 83% випадків. Ефективність лікування була значно вище у молодих пацієнтів. Тільки 65% хворих зберегли здатність ефективно користуватися отриманими навичками довільного контролю головного болю протягом наступних 4 років. Подібні результати отримані і іншими авторами [Hudzinski L.G., 1983- Gerber W.D., 1985].

Інтимні механізми лікувальної дії БОС не з`ясовані, але вважають, що воно обумовлено зниженням симпатичної активації [Бугайов СЛ., Нікітіна Е.В., 1984- Sovak М. et al., 1981- Knapp TW, 1982- Vaitl D., Knapp TW , 1982].

У багатьох роботах підкреслюється велика ефективність БОС в порівнянні з психотерапевтичними методами і плацебо [BellN.W., Et al., 1983], атакож залежність ефекту від позитивної психологічної установки на лікування [Hagg G., 1982- Ab-ramowitz S.I. et al., 1984]. Обговорюється доцільність поєднання методу БОС і лікарських препаратів для підвищення ефективності лікування [MathewN.T, 1981- PaivaT. et al., 1983].

Хронічний головний біль при прикордонних станах теж можна лікувати методом БОС. В цьому відношенні представляють інтерес дані D.J. Сіх з співавт. (1982), які застосували метод БОС з ЕМГ - і температурним контролем і одночасно провели психологічне тестування хворих (шкала Hopkins symptom checklist-90, що містить 90 питань, розбитих на 10 подшкал) для визначення соматизации, порушення міжособистісних відносин, тривоги і депресії, обсесивно -фобіческіх симптомів.

Вони відзначили, що поряд з ослабленням головного болю зменшувалася і вираженість супутніх невротичних симптомів. Результати спростовують твердження психоаналітиків про те, що у хворих на невроз зменшення вираженості провідного симптому (в даному випадку головного болю) призводить до більшої виразності інших або появи нових симптомів.

Позитивний ефект лікування методом БОС можна отримати тоді, коли:
1) вдається встановити хороший контакт з хворим;
2) хворий за своїми особистими якостями, зокрема самодисципліни, здатності трансформувати ідеї про новий метод лікування у власні установки, підходить для лікування цим методом;
3) анамнестичні дані свідчать про позитивну реакцію хворого на навіювання та самонавіювання і тим більше на попередній досвід лікування методом БОС [Wickramasekera J., 1977- Gaardner K.R., Montgomery P., 1977].

Перешкодою до лікування методом БОС може бути невротична депресія з утриманськими установками хворого [Fordyce W.E. et al., 1973], а також залежність від ліків, що сформувалася при багаторічному лікуванні [Budzynksi Т., 1973- Diamond S., Franklin М., 1975]. Велике значення має і здатність лікаря вступати в неформальний довірчий контакт з пацієнтами.

Шток В.Н.